Наразі дуже великою є проблема для батьків, як назвати своє немовля. Власне, ми самі з дружиною завжди думали, що це буде швидко та безболісно, але коли підійшли до справи, то мало голови не зламали.

Коли на «гендер-паті» ми дізнались стать дитини, то почали обговорювати, яке ж ім’я носитиме наша принцеска. Кохана відразу почала розповідати про свої сімейні традиції. Нібито у них прийнято називати дівчаток в честь бабусь. Тому вона й запропонувала дати малюку ім’я Євдокія, Дуся.

Коли я скривився, то жінка почала мені мало не до десятого коліна описувати своїх родичів, їх традиції. А потім ще й додала, що якби був син, то називали б ми його Венедикт. Мені насправді стало образливо. Традиції традиціями, але це і моя дитина теж. Могла хоча б вдати, що цікавиться моєю думкою.

З того часу між нами були постійні баталії. Я вважав, що це повна дурість, називати дитину ім’ям, яке тобі не подобається через якісь там традиції. Для чого, щоб у роду постійно повторювались імена? Я страшенно боявся, що мою дівчинку будуть звати Дусею. Зараз є такі гарні сучасні імена. Я пропонував назвати маленьку Емілією, Златою, Поліною. Та дружина і слухати не хотіла. А потім вона потрапила до лікарні і лікар сказав, що є ймовірність передчасних пологів.

Мене ця ситуація дуже засмутила та налякала, тому я перестав говорити на тему імені. Але кохана сама нагадала про це і сказала, що я можу сам обрати ім’я. Я був на сьомому небі від щастя, мало не впав зі східців, коли летів додому гортати книги з іменами.

На виписку зібралась вся родина. Кого там тільки не було. Я взяв свою Злату на ручки і мало не втратив свідомість від щастя. Якою гарною та милою вона була. Та радів я не довго, адже побачив бірочку, де були зазначені зріст, вага новонародженої та ім’я – Євдокія. Як взагалі таке бути може? Дружина пояснила це тим, що не могла порушити традиції родини, а я б все одно не погодився, тому вона й вдалась до обману.

Такої злості я ще ніколи в житті не відчував. Мені хотілось розридатись від безвиході прямо там. Я розумію, що жінка народжує і хоче сама назвати своє чадо, але ж можна піти на якийсь компроміс, я ж теж батько і не хочу все життя називати свою доньку таким ім’ям, яке й вимовити з любов’ю не можу.

Я не знаю, як ми вирішимо цю ситуацію. Але я буду наполягати на тому, щоб ми змінили ім’я або я подам на розлучення.

КІНЕЦЬ.