Незважаючи на те, що в мене в цілому склалися теплі стосунки з сім’єю чоловіка, якась напруженість все ж таки виникає через їх наполегливе прагнення слідувати своїм традиційним погядам, найчастіше ігноруючи мої уподобання. Нещодавно, коли ми планували святкування 25-річчя мого чоловіка, Захара, у ресторані, мене завалили непроханими порадами.

Спочатку до мене звернулася сестра Захара, яка часто поводиться як всезнайка, хоча такою вона і близько не була. Загалом, золовка почала диктувати меню, перераховувати улюблені страви своєї сім’ї та їхні уподобання у напоях, начебто це вона сама організовувала захід для себе. Тоді я ввічливо відповіла їй, підкресливши, що наш вибір ґрунтуватиметься на нашому бюджеті та перевагах Захара, а не на смаках гостей.

Не встигла я закінчити цю розмову, як подзвонила свекруха. Свекруха переключила увагу на список гостей, назвавши далеких родичів та знайомих, яких ми зобов’язані запросити, щоб зберегти репутацію сім’ї. Вона наголосила, що у нашій родині прийнято відзначати свята за участю всіх бажаючих.

Стоячи на своєму, я висловила їй подяку за пораду, але нагадала, що список гостей складатимемо ми із Захаром, а у нас, чи бачите, свої традиції. Я розумію, що вони можуть бути незадоволені, але я відмовляюся капітулювати перед їхніми вимогами. Дуже важливо відстоювати свої особисті межі, інакше можна назавжди залишитися у боргу перед родичами, так і не проживши для себе й хвилини.

КІНЕЦЬ.