Здавалося б, що рідні люди завжди найближчі і найдорожчі. Але мені досі важко повірити в те, що моя старша сестра так нахабно і меркантильно відноситься до мого життя, нібито вона зовсім чужа для мене людина, а не найближча і найрідніша.

І все б нічого, але вона хоче забрати мою стару квартиру собі. Та мені, звичайно, не потрібна, тому що я накопичила на нову.

Однак те, з яким тоном вона мені все це повідомила, що хоче забрати мою квартиру, в якій я прожила багато років, здивувало мене дуже.

Моя сестра Людмила нібито вважала це належним і абсолютно нормальним, що якщо я переїжджаю кудись і не продаю її, то заселитися в неї їй і її чоловікові цілком нормальна справа.

Хоча, якщо чесно, то таке ставлення до мене в Людмили було все життя.

Можливо сестра вважає, що цим робила мені якусь послугу і я залишилася їй щось винна? Хоча це було рішення наших батьків, щоб мені видавали її речі, щоб економити сімейний бюджет, це не було рішення моєї сестри.

Проте таке ставлення до мене мене закономірно обурило. Я для неї вже не маленька дівчинка, думку якої можна не рахувати зовсім.

І тому, як тільки я почула її слова, то відразу сказала, що такого не станеться.

Моя сестра вже була настільки здивована, коли я відмовила їй, наче й подумати про таке не могла.

Мабуть, я ніколи не бачила її такою розгубленою. Вона почала говорити, що я її сестра, а тому зобов’язана віддавати свою квартиру, в якій я сама жити вже не буду. А відразу сказала, що це нереально і чоловік мій буде проти.

І мені здавалося, що ми з Людмилою тоді все вирішили як дорослі люди. Однак того ж вечора мені зателефонував чоловік моєї рідної сестри, який став практично благати мене віддати їм мою стару квартиру.

Дійшло до того, що він став стверджувати ніби моя сестра чекає дитину і їм потрібно гніздечко побільше, адже грошей на оренду житла немає у них.

На хвилину я навіть повірила і мені стало цікаво, що б вони робили, якби я не переїжджала? Жили б у маленькій квартирі з дитиною? Прикриватися дітьми настільки негарний вчинок для цілком дорослих людей, що в підсумку я навіть не стала дослухувати його розмову.

Наші родичі і друзі мої на моїй стороні. Мама з татом мовчать, не хочуть сперечатися ні зі мною, ні з моєю сестрою.

А от моя сестра з чоловіком серйозно образилися на мене, навіть не розмовляють з моєю сім’єю.

Але чому я маю їм віддавати своє житло, коли я сама на нього заробила?

КІНЕЦЬ.