Нещодавно моїй мамі дісталася у спадок маленька хатинка батьків, яку вона вирішила продати, а виручені гроші поділити на три частини. Одну частину віддали моєму чоловікові і мені, іншу частину – моєму братові та його дружині, а третю частину мати залишила собі та батькові.

Ми з чоловіком гостро потребували грошей, тому що напередодні витратили багато грошей на ремонт своєї машини, а зайвих грошей у нас на той час не було.

Отже, я вирішила зайняти трохи грошей у моєї матері, знаючи, що вона має заощадження. Коли я подзвонила їй, щоб попросити грошей, вона сказала мені, що вже позичила гроші дружині мого брата, тому що її мати була хвора і потребувала госпіталізації.

Я була вражена і розчарована тим, що моя мати дала гроші моїй невістці, а не власній дочці.

Я сказала мамі, що мені прикро і я не розумію, чому вона давала гроші незнайомій людині замість власної дочки.

Моя мати пояснила, що не може відмовити невістці, бо її сім’я вважатиме її поганою свекрухою. Вона попросила виба чення за те, що не змогла мені допомогти, і сказала, що сподівається, що я зможу зрозуміти її ситуацію.

Хоча я була розчарована, я розуміла скрутне становище моєї матері і намагалася не тримати на неї зла.

Це були її гроші, і вона мала право позичати їх будь-кому. Тим більше, що мама не могла передбачити, що я попрошу в неї грошей незабаром.

КІНЕЦЬ.