Моя свекруха дуже непроста людина. Ми з Петром жили у моїй квартирі, мені її батьки ще до шлюбу купили. Але свекруха і телефоном намагалася нами добре командувати, вважала, що вона має право на це, бо мама.

Вона насилу змирилася з тим, що син живе у місті, а не привів дружину додому до села, до її будинку, де вона могла б усе контролювати, вчити, як жити і бути в курсі всіх наших сімейних справ. Свекруха хотіла, щоб усе було на її лад. Наприклад, ми купили диван.

А потім свекруха нам каже, що можна було купити ліжко та два стільці. Так і дешевше буде, і за місцем виходить те саме… Нещодавно у нашої дочки мав бути ювілей. Їй виповнилося п’ять років. Свекруха вимагає, щоб ми святкували в неї.

Вона хоче запросити всю сім’ю. Переконувала, що в селі буде добре всім, а ми зберемося в її теплій хаті. Ми з чоловіком сказали, що тут у дочки друзі, дівчатка та хлопчики.

Пояснили їй, що хочемо зробити День Народження без великих гулянок, хочемо запросити дітлахів, щоби вони якийсь час провели разом, замовити тортик і я приготувала б пару страв саме для дітей, дорослих запрошувати не хочемо.

А якщо сім’я хоче привітати доньку, то нехай приїжджає, ми нікому не відмовимо, раді будемо всім.

Свекруха сказала, що нічого слухати не хоче, вона так вирішила і все, її не переконати у протилежному і поклала слухавку. Більше ми до неї додзвонитися не могли…

У День Народження дочки, коли ми всі зібралися з гостями за святковим столом, нам зателефонувала свекруха: — Ви ще вдома? Чому не приїхали, вже вся сім’я за столом, 2 дні тут страви готувала для свята!

Стільки грошей та продуктів витратила! Безсовісні! А вранці від неї надійшло повідомлення: «Або поверніть мені гроші, які я витратила на свято, або забудьте, що у вас є мама та бабуся.» Ми написали: «Забули»…

Не знаємо, як із нею розмовляти. Сподіваємось, що мама сама все зрозуміє. Хіба можна так поводитися дорослій людині? Навіщо псувати стосунки?

КІНЕЦЬ.