Багато хто в молодості говорив мені, що після багатьох років сімейного життя кохання між партнерами перестає існувати.

Тепер, оцінюючи свій досвід, я сміливо можу сказати, що взагалі не вірю ні в яке кохання. Люди завжди будуть цікавими один одному допоки це на фізичному рівні. Коли зникає секsуальний потяг, то і почуття десь випаровуються.

Найчастіше після весілля вся любов кудись дівається. Так трапилось і у нас із чоловіком. Одружившись, ми поселились у моїх батьків, бо грошей на власне житло не мали. Тоді один на одного ми не мали часу, бо працювали. Та і незручно було під одним дахом із батьками, які постійно вдома.

Потім романтики не було через те, що народились діти. То син, то дочка. Загалом, я постійно в декреті із дітьми без зачіски, гарного одягу, манікюру і так далі. Наша увага була повністю прикута до них.

Згодом ми почали думати про розширення площі і вирішили взяти квартиру у кредит. Тому Олексій поїхав за кордон на заробітки, а я у новій квартирі облаштовувалась із дітками сама.

Зараз ми з чоловіком разом більше ніж десять років. Він постійно за кордоном заробляє гроші, а коли приїжджає, то хоче просто відпочити, полежати, побути в спокої. Тоді він лише спить, їсть, відпочиває. Коли я починаю щось до нього говорити, то він сердиться та кричить.

Льоша постійно кричить, що він втомлюється і я мушу дати йому спокій. А мене це дуже дратує. Хіба я не втомлююсь? Я також ходжу на роботу, також купую продукти, вдягаю діток. Загалом, без діла не сиджу.

На всьому я стараюсь економити і таке життя мені також не мед. Але про мої інтереси ніхто не питає. Коли я запитую в Олексія, де ж наша любов, то він каже, що наша любов – кредит, діти, їжа, одяг, побут.

На всілякі ніжності, теплі слова часу немає. Тому я й розчарована у шлюбові. Тепер не вірю, що десь буває не так.

КІНЕЦЬ.