Мене звуть Оксана. Десь два роки тому мій коханий зробив мені пропозицію руки та серця. Я була дуже щасливою, і звичайно, погодилася стати його дружиною. Весілля – той день, який має особливе значення для всіх дівчаток, тому і я хотіла не поспішати, а підготуватись до святкування належним чином.

Десь рік ми наполегливо готувались, обирали кафе, відеооператора, музикантів, декор. Загалом, зробили вже все так, як ми про це мріяли.

Своє весілля ми святкували за межами міста. На території ресторану було озеро, лісок, готель та баня. Ми подумали, що зручно буде відразу і приїжджих гостей там розмістити.

Святкування наше пройшло чудово, весело. Настав час всім розходитись та відпочивати після насиченого дня. Всі жартували про те, що нас чекає перша шлюбна ніч і все таке. Ми тільки дивились на них скептично.

Коли ми увійшли в свій номер, то вже падали з ніг від перевтоми. Тому і повалились відразу на ліжко, забувши зачинити за собою двері. Тоді прямо на ліжку стали дивитись подарунки та рахувати подаровані гроші.

Я завжди думала, що на весілля всі гроші дарують, але у нас було і багато пакунків. Коли ми розгортали кожен із них то обговорювали вміст. Якби ж ми тоді додумали зачинити двері, через які все чути на коридорчику.

Тоді ми назвали дядька мого чоловіка скнарою, бо він подарував нам духову піч, що виглядала дешевою. Потім перейшли на мою сторону і обізвали бабусю дивною. Для чого було нам дитячі речі та іграшки дарувати, якщо поки у нас дітей немає? Ну і так пройшлись по всіх подарунках.

Ось з цим всім добром на ліжкові ми і заснули. А вранці, коли вийшли на сніданок, то помітили, що всі гості в якомусь печальному стані і дивляться на нас зі смутком. Коли я підійшла до матері, аби дізнатись, у чому справа, то вона мені крикнула:

– Може, спочатку треба зачиняти двері, а тоді про всю родину такі жорстокі речі говорити?

І в той момент я все зрозуміла. Ніколи ще в житті мені не було так соромно. Тоді до кінця вечора з нами ніхто не розмовляв. От і сама я зіпсувала своє ідеальне весілля.

КІНЕЦЬ.