На сьогоднішній день матері мого чоловіка вже 75 років виповнилося.

Тетяна Михайлівна все своє життя пропрацювала на керівній посаді, вона багато років була директором на великому державному заводі, тому вона вже давно досить легко звикла командувати людьми та лише віддавати накази іншим, а не підпорядковуватися комусь сама.

До того, як у нас з Олегом з’явилися діти, Тетяна Михайлівна гостювала у нас зрідка, хоча живе вона від нас всього в 10 хвилинах ходьби від нашого будинку.

Коли ж на світ з’явилася наша перша дитина, свекруха стала все частіше навідуватися в гості до нас.

Якраз саме після цих візитів я і почала чудово відчувати на собі всі негативні сторони характеру матері мого.

Я не хочу багато чогось недоброго говорити багато про матір мого чоловіка, вона дуже допомагала мені з малюком свого часу, вчила мене багато чому, адже я коли вийшла заміж не все уміла робити і готувати.

Та згодом, на жаль, її поради перейшли і в інші сфери нашого життя, коли ми її навіть не просили зовсім.

Ось, наприклад, ми вирішили з Олегом купити квартиру, знайшли дуже хороший варіант, який нас влаштовував у всьому.

Так як Тетяна Михайлівна добре розбирається в ремонті, Олег вирішив своїй мамі показати квартиру.

Вона відразу в усьому розкритикувала обраний нами варіант: і сходи там на другий поверх ну просто дуже незручні, і підлога там з бетонних плит, холодна, опалення зовсім погане і все в такому дусі.

Зрозуміло, від такої покупки ми відмовилися тоді, прислухалися до її зауважень, хоча, на наш погляд, квартира була відмінна.

Як пізніше з’ясувалося, мати чоловіка просто не хотіла, щоб ми переїжджали в інший район, адже він якраз й розташовувався дуже далеко від її будинку, і вона не змогла б відвідувати онука так часто, як їй хотілося і забігати в гості до нас.

Виходить Тетяна Михайлівна більше думала тоді про себе, а не про нас.

А десь приблизно через рік ми все ж купили нове житло, і тут свекруха теж вплинула на нас.

Цей варіант підходив їй за всіма параметрами: квартира була недалеко від неї і в гарному місці. Ось тут-то й все найцікавіше почалося.

Мати чоловіка стала приходити вже не через день до нас, а щодня! Говорила, щоб висаджувала на клумбі гарні квіти, і я таки посадила, хоча мені було непросто, бо я чекала дитину.

Свекруха постійно вказує, як нам бути і що робити, вона все знає, як краще для нас.

Олег мій цілими днями сидить на роботі, тому всі ці поради та настанови доводиться вислуховувати мені.

Я людина дуже спокійна за характером, сприймаю все мовчки, як є, але й моє ангельське терпіння скоро дійде до кінця.

Я не можу заборонити Тетяні Михайлівні приходити зовсім до нас або попросити приходити рідше, адже вона, правду кажучи, дуже допомагає мені з дітьми, залишається з маленькою, коли потрібно сходити в садок за сином або просто збігати в магазин, або в будь-які інстанції.

Погода, на жаль, не завжди дозволяє взяти дитину з собою, а свекруха з великою радістю возитися з нею.

Зараз ми з Олегом хочемо зробити в квартирі ремонт, так свекруха знову починає нас повчати, мовляв і так все добре, не варто нам змінювати щось.

Навіщо міняти зараз ту підлогу, вона і так гарна, не міняйте вікна, нехай ще стоять – переконувала нас мати чоловіка.

В останній раз її розмова з Олегом, на жаль, закінчилася суперечкою, з якої ми дізналися, що ми нічого не розуміємо самі зовсім в житті і їй набридло нас всьому вчити.

Свекруха пообіцяла взагалі більше до нас не приходити і не звати до себе нас.

Але лише пройшло 3 дні відтоді.

На четвертий день вона прийшла і знову почала ті ж самі розмови. Загалом, я вже заплуталася і не знаю, як мені поводитися з нею. І ображати не хочеться, і мовчати на її втручання в наше життя вже набридло.

Мати чоловіка рідна людина, я розумію, що вже старенька, але вона дуже втомила нас.

Як мені правильно вчинити, щоб вона не ходила так часто до нас, не командувала нами, але щоб вона не образилася?

Джерело