Моя давня подруга працює приватним гінекологом. Лише їй я змогла довірити свою таємницю.

Колись ми навчалися в одному класі, потім вступили в один і той же університет, тільки на різні спеціальності. Ми багато спілкувалися, а потім наші шляхи розійшлися.

Коли ми з Вікторією навчалися на першому курсі, на мене звернув увагу старшокурсник, мрія усіх дівчат університету. Я просто втратила голову через нього, мені здавалося, що Валентин – це моя доля та я заслужила такого красивого та харизматичного хлопця. Не одна я так думала та, як виявилось трохи згодом, таких, як я у нього було з десяток.

Але коли у мене відкрилися очі, було вже пізно, я уже була вагітна. Зрозуміло, що коли я розповіла про це Валентину, він залишив мене, сказавши, що це тільки мої проблеми та тільки я повинна їх вирішувати.

В такому стані я не могла продовжувати навчання, не їла, не спала, а все шукали вирішення. Я не хотіла позб уватися від невинної дитини, але жити з ганьбою теж було нестерпно. Я сильно захворіла, схудла та втратила дитину. Після того мені ще довелося проходити курс психотерапії.

В один з таких темних днів у моїй біографії я зустрілася з давньою подругою Вікторією. Ми пішли в найближчу кафе, щоб випити кави та я їй про все розповіла.

Подруга зізналася, що їй важко дивитися на мене та що я змінилася до непізнаваності. Вікторія порадила мені лікаря, який поверне моє здоров’я до нормального стану. Дала візитівку свого одногрупника, по секрету зізнавшись, що він ще зі студентських років у мене закоханий.

Мені було ніяково йти до нього проте, поглянувши на себе в дзеркало, я вирішила, що мені нічого втрачати та потрібно щось з собою робити, адже у мене попереду ще ціле життя.

Микола виявився чудовим спеціалістом, назначив мені вітаміни, процедури, поралив хороший санаторій, потім ще й роботу мені знайшов.

Я не могла повірити, що після всього пережитого ще колись зможу бути щасливою. Згодом ми почали зустрічатися та одружилися. Довгий час ми не могли зачати дитину, можливо, причиною стала втрата дитини в минулому.

І ось мені вже 45 років у мене затримка місячних та я відчуваю, що це все не просто так.

Коли прийшла на прийом до подруги, вона аж руками сплеснула та сказала, що я просто неймовірно виглядаю. Після огляду я дізналася, що вагітна…

І знову я не знаю що робити. Вікторія каже народжувати, Микола в захваті, а я знову відчуваю страхи з минулого…

КІНЕЦЬ.