З дружиною після весілля ми переїхали до будинку її батька. Та ще з перших днів спільного проживання я почав помічати що тесть не дуже гарно до мене ставиться. Він любить дочку, сина, а я як зайвий. Що б я не робив, то йому не подобається. Хоч я дійсно старався сподобатися. Отримував лише зауваження: не там поставив, не так відремонтував, не так глянув.

З Оленою ми маємо троє діток: два хлопчика по 7 і 8 років та дівчинку, якій п’ять.

Моя бабуся залишила у спадок дім. Та я продав його, щоб за виручені кошти зробити ремонт у хаті тестя. А зараз я дізнаюсь дуже цікаву річ: свій дім він заповідає сину та його дружині. А ми з Оленою та трьома дітьми, виходить, після його смер_ті опинимось на вулиці.

І в цей час брат Лєни має власну квартиру в місті, в якій наразі проживає. До батька приїжджає дуже і дуже рідко. І я взагалі не розумію, з якого такого дива дім дістанеться саме йому. Та й сам Петро поводить себе досить зверхньо стосовно мене. Коли бачить, то навіть не вітається. Та і до Лєни у нього не дуже гарне ставлення.

А ось нещодавно він приїжджав до нас у гості і потім після застілля підійшов до мене із самовдоволеним виразом обличчя та сказав, щоб я готувався збирати речі, оскільки скоро цей дім стане його і мною тут навіть пахнути не буде.

Ця ситуація довела мене до безумства. Тобто як ремонт робити, то я маю останні гроші віддати, а як дім переписувати, то сину, який тут і пальцем не стукнув. Ось так воно в житті і буває.

КІНЕЦЬ.