Коли Mати noкинула мене на бабусю з дідом і пішла будувати собі життя, вона тоді й не здогадувалася, як одного разу я помщуся її.Коли мати кинула мене на бабусю з дідом і пішла будувати собі життя, вона тоді й не здогадувалася, як одного разу я помщуся її.
Народився я у повній сім’ї, але ріс у бабусі та дідуся. Мамі було 19 років, коли мама завагітніла, батько ж був старший за неї на 5 років. Вони не змогли порозумітися, тому батько пішов з сім’ї і більше в моєму житті не з’являвся.
Мамі було складно у її віці виховувати дитину, тому вона покинула мене у батьків, а сама поїхала вчитися.
Мені було складно жити у бабусі з дідом, вони були строгі і багато забороняли, тому я часто їх не слухався. Їм через вік стало складно за мною стежити, тому вони здали мене в інтернат.
Мені ніхто не дзвонив і не писав, мамі було начхати, а батько забув про моє існування. Коли я закінчив інтернат, то мені не було куди повернутися.
Мама вийшла заміж вдруге, а бабусі з дідусем не стало. Я жив у гуртожитку, брат мами вирішив взяти наді мною ходу.
— Я зроблю з тебе людину.
— Заявив він мені. Він став брати мене із собою на роботу.
Він був звичайним будівельником у бригаді. Якось нашу бригаду покликали працювати на північ. Там я познайомився зі своєю майбутньою дружиною Олесею.
Вона мене одразу ж зачепила своєю красою. Коли я повертався до рідного міста, то Олеся зізналася, що вагітна від мене. Додому ми їхали разом.
Холостяцького життя настав кінець, Олеся постійно просила грошей. Працював я звичайним слюсарем, тому грошей не вистачало, довелося позичати у матері. Я завжди їй гроші повертав, але Олесі це не подобалося.
– Досить у літньої жінки гроші просити, вона ніде не працює, живе на пенсію. Тобі не соромно? – казала мені дружина.
— А чому мені має бути соромно? Вона все життя мені не допомагала, то нехай зараз допоможе. Та й гроші я їй повертаю, які проблеми? — Відповів я їй.
Я втомився від того, що Олеся завжди мною незадоволений, тому вирішив від неї піти. Ми розлучилися з великим скандалом. Вона відсудила у мене половину заробітної плати. Мені доводиться жити у жалюгідній кімнатці в гуртожитку та харчуватися їжею швидкого приготування.
Але останнім часом, я вирішив, що житиму за рахунок мами. Вона на мене жодної копійки не витрачала, нехай тепер дбати про мене. Я розумію, що вона пенсіонерка, але сама мала думати, коли в молодості мене кидала.
КІНЕЦЬ.