Нам з моїм рідним братом дісталася хороша двокімнатна квартира у спадок від нашої мами.

А майже 5 років тому я, на жаль, розлучилася зі своїм чоловіком.

Тоді я пішла від нього з дітьми, він просто проміняв мене на іншу, на жаль, не цінував нашу сім’ю.

Ми з дітьми відразу повернулися жити до моєї мами і оселилися в другій кімнаті.

Мама була старенька, особливо, нам нічим вже не могла допомогти з дітьми, але трішки давала на продукти.

Але це був великий плюс для мене, адже й за оренду не довелося платити, нам з мамою жилося добре.

Вона вже не сумувала в своїй квартирі одна, а я завжди була поряд і могла їй допомогти.

А потім мами не стало, на жаль, і свою двокімнатну квартиру вона залишила в рівних долях мені з моїм рідним братом Іваном.

Мій рідний брат Іван живе досить таки заможно, його діти навчаються в дорогих приватних школах, дружина має свій салон краси, та й брат працює директором великої фірми.

Правду кажучи, вони живуть дуже добре і я ніколи не думала, що брат буде мати потребу в тій квартирі.

Я розумію маму, вона мала двох дітей, нікого не хотіла обділяти, адже обох нас любила однаково, тому все, що мала поділила між нами двома.

Щиро кажучи, я дуже сподівалася, що брат мій відмовиться від своєї частки в маминій квартирі.

Це було прогнозовано, адже мені нікуди йти, і я мала надію, що ця квартира залишиться повністю лише мені з дітьми.

Так, як останні роки ми жили з мамою і іншого житла у нас немає, я щиро вірила, що брат мій пошкодує мене і житло мамине мені лише залишиться.

Та Іван прямо відразу мені повідомив, що має намір продати квартиру, а гроші розділити порівну зі мною.

Я стала просити брата, щоб він не продавав квартира, адже за пів її ціни я собі житло не куплю, а у мене в кишені всього гривень 500 залишилося, до зарплати ще тиждень чекати.

Іван ніби пошкодував мене, сказав, що поки квартиру продавати не буде, але одну кімнату здасть в оренду і буде отримувати за це гроші.

Тепер в нашій квартирі живе ще сімейна пара з малою дитиною, а гроші за це вони братові віддають.

Правду кажучи, нам зовсім місця мало з двома дітьми тепер, жити нам тепер непросто з чужими людьми.

А у мене ні копійки за душею немає, я б сплатила братові за його половину, але, на жаль, не маю змоги.

Я не знаю, як мені тепер бути.

Брат мій – людина багата.

Ну навіщо це йому?

Не знаю зовсім, як я зараз маю вирішити цю проблему.

КІНЕЦЬ.