— … У мами це прямо коронний номер постраждати _ по телефону ! – розповідає двадцятивосьмирічна Раїса . — « Ах , я так по Алиночці сумую , на фотографію її дивлюся , і сльози течуть !» Я кажу , мам , чого вони у тебе течуть — то ? Живемо в сусідніх містах , кордони на дорозі не стоять транспорт  ходить .

Побачитися – не проблема . У кінці зрештою , якщо ви не хочете до нас їхати , можемо ми з Аліною вас відвідати . Тільки по електричкам і метро тягати дитину я не буду , сплатіть нам таксі до вам і назад… Оооо , що тут починається ! У мами тембр голоси змінюється відразу . « Ще чого , каже , таксі ! Ми з батьком не зобов’язані!

Ти одружена , ось нехай чоловік твій тебе на таксі і возить !..» Батьки Раїси – люди молоді , ще навіть не пенсіонери , та зовсім не бідні . Обидва працюють , отримують пристойні зарплати . Треба сказати , чоловік Раїси , Роман , з самого початку батькам не подобається .

Точніше сказати , не сам Роман , а те , що родом він з багатодітної і не дуже благополучною сім’ї . З всією сім’ї вищу освіту отримав тільки Роман , нехай в третьосортному вузі , але в його ситуації і це подвиг. Роман працює , утримує сім’ю, платить іnотеку , спиртного в рот не бере ні краплі – посміхаючись , пояснює це поганій спадковістю . З Раїсою вони живуть три роки , у них гарна сім’я , а тепер ще і дитина .

Але теща з тестем вибір дочки так і не прийняли . Навіть на весілля не з’явилися демонстративно . І воді б час вже змиритися і примиритися , роки пройшли . Але батьки Раїси зятя бачити не хочуть , з Романом не спілкуються і посилено роблять вигляд , що його взагалі не існує.

Батьки Раїси живуть удвох , працюють , нікого не утримують . Квартира у їх , зрозуміло , своя , іпотек і інших кредитів немає , наскільки знає дочка . Раїсини мати з татом – аж ніяк не жебраки пенсіонери , які рахують копійки .

При цьому по з приводу таксі у них пунктик якийсь : наші _ _ люди в булочну на таксі не їздять . Самі добираються скрізь на громадському транспорті , та від дочки того ж чекають . Не пані , мовляв . А якщо вважає себе пані , нехай он муженек її забаганки оплачує . — А я не вважаю , що це забаганка в даної ситуації їхати _ на таксі ! – пояснює Раїса . – Тим більше , таксі — це не для мене , а для дитини.

Одна б я запросто на електричці приїхала , а з донькою – це мука . У мене і так спина вже відвалюється ! І заразу зайвий раз збирати теж не хочеться . Фінансово Раїса з чоловіком не шикують , живуть на одну зарплату і підробітки Романа зараз утрьох . Шість тисяч для них – це гроші , тим не менше , якщо б Раїсі треба було поїхати до батькам , вона знайшла б гроші на таксі.

Але візит потрібен не їй , не Романові і не дитині навіть , а бабусі з дідусем . Це вони там ридають , дивлячись на фотографії внучки . Хіба Роман в такому випадку повинен оплачувати поїздку ? Раїса впевнена , що ні .

КІНЕЦЬ.