— Втік з весілля! Зrаньбив мене на все село! – Світлано, не могла дивитися, як у весільній сукні ридає її єдина дочка Олена. — Що ж тепер буде? За хвилину Світлана ляснула в долоні від осяяння. — Микола! А ну, скажи, у тебе машина заправлена? – крикнула вона сусідові. – На вокзал треба! Терміново!

За хвилину вони вже виїжджали із двору. – Натисни на газ! Ми повинні встигнути знайти нареченого для Оленки. — Жартуєш чи що? Хіба це може бути? – здивувався сусід.

— Звісно! За гроші люди зроблять багато! Розглядаючи людей, що виходили з вагонів, Світлана кинулася до хлопців, що стояли позаду. Через дві хвилини вони вже йшли за нею! Коли Олена побачила тих молодих людей, то навіть не знала, як реагувати.

– Доню. Це Артур, а ось Степан. Хто більше подобається? Тільки не хвилюйся! Ми швиденько зіграємо весілля, а потім, коли ніхто не дізнається, ви розлу читеся. – Боже, що ти задумала, мамо?! — Витираючи сльо зи сказала наречена. – Мабуть, хай буде Степан. — Невпевнено обрала та.

— Прекрасно! Стьопочка, йди сюди! Знайомся, твоя наречена Оленка! Працюємо так, як я розповідала тобі в машині. Весілля вдалося на славу. Що наречений, що його друг чудово вжився в ролі. Олена навіть не сподівалася на таку правдоподібну поведінку. Але яке весілля без поцілунків, довелося наважитися! Наступного ранку молоді прокинулися ситі, втомлені від танців до ранку і задоволені.

– Доброго ранку, дружино! – весело промовив Степан. — Виспалася? — Доброго ранку! Та годі тобі! – засміялася дівчина. — Дякую, що виручив, ти не уявляєш, як це було важливо для мене! — Та це був дуже цікавий день! – І можеш не хвилюватись! Через деякий час спокійно подамо на розлу чення, і ти будеш вільним!

— Жодного розлу чення мені не потрібно! — Як це?! — Ти сподобалася мені з першого погляду. – Ну, це вже не смішно! — Я серйозно! Спочатку можемо просто познайомитися як слід, а там вирішимо!

Все одно так швидко ніхто не подає на розлу чення! — Гаразд! Так і думають уже 20 років, живучи душа в душу. І дітей трьох виховують. А Світлана досі не може повірити, що випадково сама дочка привезла щасливу долю.

КІНЕЦЬ.