Коли бабусі з обох боків дізналися, що я чекаю на дитину, то вже з того моменту почалася між ними 6օрօтьба. Вони купили все для майбутньої онуки: ліжечко, коляску, одяг, всякі пелюшки. Справа навіть дійшла до іграшок, там уже я з чоловіком зупинили майбутніх бабусь.

Дитина ще не народилася, а в неї іграшок на п’ять років уперед. Після пологів бабусі буквально щодня приходили до нас. Мені було від цього радісно, бо я могла спокійно виспатися вдень – після безсонної ночі через малечу. Але потім посипалися поради з обох боків. Свекруха говорила, як треба виховувати дитину, моя мама твердила протилежне; я не слухала ні першу, ні другу, а питала поради у лікарів. Але був у такій опіці один великий плюс.

Я спромоглася вийти на роботу вже після року в декреті. Бабусі самі запропонували, що зможуть посидіти із онукою. Так я допомагала чоловікові, він платив за іпотеку, а я заробляла нам життя. Бабусі в цей час просто раділи проведенню часу з онукою. Коли донька почала розмовляти, я викликала бабусь на збори. Я одразу поставила їм умову, щоб не питали внучку, кого вона більше любить. Не треба тиснути на дитину такими питаннями.

Бабуся обурювалися, але потім погодилися. Минуло кілька років, але вони продовжували боротися за увагу онуки. Напередодні її дня нapօдження ми розмовляли телефоном зі свекрухою. Вона якраз щось уточнювала про свято, і онука покликала бабусю на день нapօдження. Після розмови свекруха одразу зателефонувала моїй мамі і повідомила, що внучка її покликала особисто та офіційно.

Тоді моя мама почала чекати такого ж запрошення для себе. Але ми з донькою навіть забули, що вона миттю згадала про свято. Потім уже я зателефонувала мамі та повідомила її. Вона прийняла моє запрошення із холодом. У день народження донька зустрічала гостей, приймала вітання та подарунки. Усі вже зібралися за столом, тільки не було моєї мами. Я подзвонила їй: -Мамо, ми вже все за столом сидимо, тільки ти лишилася, ти де?

-Я вдома, я не прийду. -Але чому, що трапилося? -А мене не покликали офіційно. -Як Не покликали? Я ж тебе за кілька днів попередила. -Це ти, а ось онука не покликала, вона ж іменинниця. Другій бабусі вона сама повідомила. -Мамо, ну це дитина. Вона і тебе хоче бачити, як можна ображатись на 5-річну дівчинку? Мама прийшла за півгодини. Але мені її поведінка дуже не сподобалася. Як би там не було, свято вдалося врятувати.

КІНЕЦЬ.