Я вийшла заміж вдруге, від першого шлюбу у мене залишився син. Його звати Максим. А у другому шлюбі у мене народилось двоє доньок.

Батько Максима ніколи не цікавився ним, тому ми з Андрієм старались зробити все, щоб хлопчик мав щасливе дитинство. Я бачила, що мій чоловік ставиться так само до мого сина, як до наших спільних доньок.

Коли синові виповнилось дев’ятнадцять років він прийшов і розповів, що його дівчина вагітна. Ми не сварились через це на нього, а сказали, що допоможемо йому і його дівчині. Але вийшло так, що Наталя nомерла під час пологів і ми вирішили забрати нашу онучку до нас у квартиру.

Ми вирішили, що Максим має закінчити навчання, а за дитиною буду дивитись я. Протягом цього часу Андрій нас забезпечував. А після того, як син закінчив навчання в університет вітчим знайшов йому роботу.

Коли онук підріс ми віддали його у дитячий садочок. Тим часом син почав непогано заробляти і вирішив переїхати разом зі своєю дитиною на орендовану квартиру.

Ми були щасливими, що життя у Максима налагодилось.

Через деякий час син прийшов до нас і сказав, що закохався та планує одружитись. Мій чоловік допоміг організувати весілля і оплатив його.

Коли Максим приніс запрошення, то ми усі були шокованими. Він запросив лише мене та сестер. Вітчима він не запросив, незважаючи на те, що він виховував його, як власного сина і оплатив весілля.

Я вирішила підтримати свого чоловіка і на весілля до сина я не поїхала. Я хотіла, щоб Максим зрозумів свою помилку і вибачився перед Андрієм.

КІНЕЦЬ.