Мій чоловік пішов від дружини до мене, але вона чекає на нього назад. Минуло вже два роки, як мій коханий чоловік пішов із сім’ї. Коли він судився, я завжди була поруч з ним, підтримувала і допомагала. Знайшла гарного адвоката. Але його колишня дружина поводилася агресивно, кричала на нього, погрожувала відібрати дочку і залишити без грошей.

Суди були дуже тяжкі. Коли коханий пішов до мене, вона одразу змінила всі замки у квартирі та вивезла багато цінних речей, щоб потім, на суді сказати, що їх не було.

Багато чеків на купівлю речей для дому або подарунки вона зберігала з самого весілля і доводила, що вони повинні належати їй. У результаті, суд затягувався, і мій коханий вирішив залишити їй все, аби це припинити.

Квартира була в кредит, її поділили навпіл, а машину, яка в нього була, довелося продати та розділити. На те, що ми залишилися, погасили його частину кредиту. Свою частку він переписав на дочку, бо ні в’їхати до квартири, ні продати частину від неї в нас не вийшло б, бо вона хоч і велика, але однокімнатна.

Я пройшла з ним усі суди. Ми довго жили майже без грошей у моїй квартирі. Я дуже люблю його і довго чекала цього моменту, а зараз чекаю, коли закінчаться інші труднощі, але мої сили закінчуються.

Він сплачує аліменти, але доньку не бачить. Колишня дружина навіть садок змінила, щоб чоловік не міг до неї приходити. Має бути суд із опіки. Вона погрожує позбавити його батьківських прав, загрожує, що натисне на дитину і змусить боятися батька.

Все це нервово і вже мене добре дістало. Усі два роки ми не можемо спокійно жити, проблеми одна за одною. Загальні знайомі кажуть, що після розлучення вона стала гарнішою, почала добре одягатися і стежити за собою. Часто бачать її у ресторанах та з чоловіками. Звісно, це все, можливо, чутки, але те, що його донька живе вже місяць у бабусі, — правда.

Він приїжджає, чекає в під’їзді, адже до квартири не пускають, чекає, щоб побачити дочку. Його проклинають, кричать, погрожують. І все це відбувається при дитині, дівчинка лякається і плаче.

Я втомилася жити у постійній боротьбі. Я його люблю і готова боротися за право опіки з ним, підтримую як можу, але боюся, що це так не закінчиться. У його колишньої дружини вся сторінка рясніє записами та піснями про те, як вона шкодує про те, що втратила, сумує та чекає.

А йому на пошту часто приходять чиїсь анонімні освідчення в коханні. Думаю, вона все ще любить його і чекає, коли він повернеться. На суді так і говорила, що він може кинути мене і тоді вона подумає про те, щоб все забути. Я боюся втратити свого чоловіка, раптом він вирішить повернутися до неї заради дитини?

Вони стільки років прожили разом і мають спільне минуле, а у нас все почалося з проблем і так і ведеться. Я хочу своїх дітей. І намагаюся зробити так, щоб в нас була спільна дитина. У мене є своя квартира та робота. Навіть якщо він піде, я зможу утримувати себе сама і виростити малюка.

Я тільки боюся, що ненависть його колишньої дружини виплеснеться на мене з дитиною. Адже якщо він залишиться зі мною, вони ніколи не будуть мирно спілкуватися. Про це вона також сама заявляла. Хоча я ні про що не шкодую, хотіла б, щоб мій чоловік забув про неї зовсім. Назавжди. Але не знаю, як це можна зробити, адже у них спільна дитина і це вже не виправити.

КІНЕЦЬ.