Пізно ввечері у двері Марти, яка жила з батьком, Віктором, у двокімнатній квартирі хтось подзвонив. Це був її коханець, який пішов від дружини до Марти і приїхав із валізою.

Здивувавшись, Марта дозволила йому переїхати. Віктор жив тихо, не втручаючись у життя дочки, хоч і натякнув, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, адже не на добро це було, що Андрій, не замислюючись, покинув сім’ю і пішов до іншої.

Загалом, коли Андрій незабаром втратив роботу, Марта підтримала його і навіть допомогла знайти нову.

Все було добре, поки дівчина не почала підозрювати Андрія у спілкуванні з іншою жінкою. Якось уночі Марта застала Андрія з іншою жінкою в їхньому ж будинку!

В люті вона зажадала, щоб вони пішли і більше не поверталися. Андрій пішов, але наступного дня повернувся по свої речі. Він намагався вибачитись, приніс троянди, але Марта твердо стояла на своєму.

Обміркувавши ситуацію, Марта зрозуміла, що слова батька були правильними. Андрій не був надійним партнером і їй було краще без нього.

Присутність батька поруч заспокоювала її, і вона вирішила зосередитися на турботі про нього та на своєму ментальному здоров’ї.

Цей досвід був болючим, але він допоміг їй зрозуміти, наскільки важливо поважати себе і довіряти своїй інтуїції. Марта зрозуміла, що краще бути однією, ніж із людиною, якій не можна довіряти.

КІНЕЦЬ.