Осіннього вечора Катя чекала з роботи свого чоловіка Олега. Він прийшов у піднесеному настрої і поцілував її.

Останнім часом Катя помітила незвичайну прихильність Олега до свого телефону. Він завжди був з ним і часто ховав екран від дружини. Найбільше Катю непокоїв новий пароль на телефоні.

Олег знав, що вона ніколи не підглядає, то навіщо така секретність? Якось увечері, під час спільного перегляду улюбленого фільму Олега,

Катя зауважила, що він часто перевіряє свої повідомлення. Цікавість взяла гору, вона нарахувала 21 раз, коли чоловік заглядав у телефон. Ситуація змінилася, коли Катя побачила на ноутбуці Олега відкритий лист.

Повідомлення від якоїсь Марини гласило: «Милий, приїжджай швидше.

Я сумую, чоловік набрид!». Катя згадала Марину – дружину друга Олега, до якого вони приїжджали багато років тому до Києва. Тоді Катя вирішила діяти хитро.

Використовуючи старий телефон з новою SIM-картою, вона кілька місяців посилала Олегу та Марині анонімні погрози, повідомляючи, що знає їхню таємницю.

Вона із задоволенням спостерігала за панічною реакцією Олега на кожне повідомлення. Зрештою, втомившись від цієї гри, Катя зізналася у своїй хитрощі. Олег був приголомшений.

– Ти могла б мені зізнатися, що побачила повідомлення, – сказав він, – і я все пояснив би. Катя відповіла: – Так, я зробила підступно, але справжній зрадник тут ти.

Заради дорослих дочок вони досі залишаються разом, живучи скоріше як чужі люди, ніж подружжя.

КІНЕЦЬ.