Прочитала тут історію про зраду чоловіка подруги, і хочу розповісти, що потрапила в таку саму ситуацію, але це була не подруга, а моя дочка. Заміжня вона вже вісім років, є двоє дітей — старший ходить до першого класу, а молодшому три роки.

Коли Ганна виходила заміж, ми купили їй двокімнатну квартиру, але оформили все так, що при розлученні зять не матиме на неї жодних прав. Зятя та його батьків це дуже образило, постійно повторюють, що він там не господар і не зобов’язаний там нічого робити.

Те, що їхній син та онуки мають житло, яке на сьогоднішній день купити, не так просто, вони не хочуть і чути. Діма хоч і образився, але сам зробив хороший ремонт, купив меблі вже за свої гроші, більше це питання не обговорюється, але кожний, мабуть, залишився при своїй думці.

Мій старший син влаштував його працювати до себе в автосервіс, дочка була задоволена, що вони порозумілися, та й зарплата хороша. Якось, коли ми всі зібралися у них на день народження онука, я випадково стала свідком сварки між моїм сином та зятем, мені навіть здалося тоді, що син хотів його штовхнути.

Я стала лаяти сина вже вдома, сказала, що не потрібно робочі відносини переносити додому, якщо Діма погано працює, то нехай просто звільнить його. Син промовчав, нічого так і не пояснивши.

Незабаром після цього випадку, Ганна поїхала на курси підвищення кваліфікації в інше місто, з дітьми залишився зять, адже діти вдень у школі та у садочку, а ввечері він приходить із роботи. Мене вона попросила приїжджати у вихідні, щоб приготувати їм їжу і побути з дітьми, поки він поїде за покупками.

Спала я з дітьми в дитячій, уночі молодший попросив пити, я пішла за компотом на кухню і почула, як зять говорить з кимось телефоном: «кохана, все буде добре, я тебе дуже люблю, я все зроблю для того, щоб ти була щасливою».

Було дві години ночі, і я одразу подумала, що це він із донькою розмовляє, але до ранку так і не заснула, мене долали сумніви. Вранці я зателефонувала Ганні і так, щоб вона ні про що не здогадалася, запитала, коли їй дзвонив Діма і чи не казав, що діти скучили.

Дочка сказала, що не розмовляла з ним уже три дні, бо вони посварилися. Мені раптом стало ясно, за що син трохи його не образив тоді, і чому мені нічого не пояснив, мабуть, він дізнався раніше про все.

Я довго не могла заспокоїтися і вирішити, як вчинити, але все ж таки вирішила промовчати, ще раз переконавшись, як правильно ми вчинили тоді з квартирою. З того часу минуло більше року, мені дуже важко, я нікому про це не розповіла, але з того часу зять став для мене чужою людиною.

КІНЕЦЬ.