Коли Галина та Іван куnили будuнок по сусідству, ми зраділu: «Буде з ким шашличком поласувати».Но

 

Коли Галина та Іван купили будинок по сусідству, ми зраділи: «Буде з ким шашличком поласувати». Вони відразу ж за роботу взялися — вдома роботи завжди вистачає.

У неділю з самого ранку виходжу у двір, а там Іван то з лопатою, то з молотком вже бігає. — Друже, ти б у неділю важкої роботи не робив! День святої святкувати потрібно, до церкви йти, а ти такими справами займаєшся! — Чи не послухав. Увечері Галя, біла, як стіна, влетіла в наш будинок …Оселилася в сусідньому будинку молода сімейна пара. Галя і Іван. Вона — руда, усміхнена, як сонечко. Він — працьовитий, спокійний.

Жили вони добре, навіть не лаялися.Почали облаштовувати будинок, господарство. Туди-сюди, то позичити, з тим допомогти, так і познайомилися. На новосілля запросили. Добре посиділи.Ми з Іваном швидко стали приятелями, дружини наші теж подружилися. У вихідні на задньому дворі шашлики смажили — краса.

Тільки одне мене в Іванові лякало. Він був невіруючий. Говорив я йому, говорив, що не можна в неділю працювати, святий день — все як об стіну горох.Молодий ще, не розуміє. Я ж колись теж таким був. Працював у Вербну неділю, да так обпікся паяльною лампою, що сліди ще залишилися. З тих пір на все життя запам’ятав: в свято потрібно в храм ходити так відпочивати, наробив завжди встигнеш, і так майже кожен день, як білка в колесі.

Почав Іван яму під слив копати. Добре працював, за пару днів на три метри вирив. Але ось настала неділя. Дружина його з подружкою поїхала на зустріч, а Іван знову за яму взявся.- Так відпочинь, — кажу, — не можна сьогодні такими речами займатися.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩