У мене є дві доньки, одна категорично заявила, що на Великдень до мене не приїде і що вона знати мене не хоче, а друга потішила – сказала, що на свята до неї наречений старостів пришле.

Найцікавіше, що все життя я найбільше допомагала старшій доньці, а тепер, коли мені потрібна її підтримка, вона практично відмовилася від мене.

Я вийшла заміж рано, за хлопця з нашого села. Іван був старшим за мене на 5 років, і саме він ходив за мною слідом, боявся, що мене може забрати хтось інший, адже я була в молодості дуже вродливою. Іван зробив мені пропозицію, ми одружилися, і в 19 років я вже стала мамою своєї старшої доньки Ліди.

Через 8 років на світ з’явилася і молодша донечка, Наталочка. Діти мене дуже тішили, а от чоловік – ні. Він абсолютно не цікавився моїм життям і життям наших дітей. Мені дуже допомагали мої батьки, і Івану це підходило – теща з тестем старалися з усіх сил, а йому навіть не треба було особливо ні про що думати.

Колись, живучи в селі, заговорити про розлучення було майже неможливо, і тому я терпіла. Але коли я дізналася, що чоловік мені зрадив, я не витримала, і сама подала на розлучення, навіть не уявляючи, як я житиму далі з двома дітьми.

Іван зрадів, і відразу після розлучення пішов до своєї молодої пасії, а я мала забезпечувати наших дітей, бо крім мізерних аліментів жодної допомоги від нього не було.

Старша донька вийшла заміж, і привела зятя додому. Ліда у мене завжди була з перчинкою, і вона стала мене картати, що я їй нічого не дала, і що її чоловік не хоче вкладатися в чуже майно.

Тоді, на емоціях, я переписала свій будинок на старшу доньку, на той час мені це рішення здавалося правильним.

Коли моя молодша донька закінчила школу і поступила в університет, я наважилася поїхати в Італію на заробітки. То зять мені таку ідею підкинув, мовляв, чого мені вдома сидіти, якщо можна гроші заробляти.

Мені було трохи страшно, бо я за своє життя жодного разу за кордоном не була, але вирішила спробувати, бо хотілося допомогти молодшій доньці з житлом.

В Італії мені повелося непогано. Я всі гроші складала, і за 5 років купила двокімнатну квартиру. Старша донька з зятем відразу сказали, що хочуть, щоб це житло я віддала їм, адже у них діти, і їм треба жити окремо.

Придбану квартиру я віддала старшій доньці, а сама тим часом стала заробляти, щоб купити таку ж квартиру і молодшій. Ще 5 років, і друга квартира була придбана.

Коли двох своїх дітей я забезпечила житлом, я вирішила, що варто і про себе подумати, і стала відбудовувати свій будинок в селі.

У мене був сусід Петро, який погодився допомагати мені з будівництвом і ремонтом. Петро давно вдівець, він добрий господар, все вміє зробити своїми руками.

Спочатку у нас з ним були чисто ділові стосунки, він займався будівництвом, я передавала йому гроші. А потім, неочікувано для нас обох, між нами виникли почуття, і кілька місяців тому ми вирішили зійтися.

Дітям своїм я про це нічого не казала, не хотіла, щоб вони завчасно хвилювалися. А тепер я приїхала додому, зібрала дітей, і оголосила, що я вирішила з сусідом Петром зійтися.

Що тут почалося! Від своєї доньки я такого аж ніяк не чекала. Ліда заявила, що вона проти, щоб я чужого чоловіка в її будинок приводила, і нагадала мені, що я сама все оформила на неї.

Сказати, що я засмучена, це нічого не сказати. Я навіть не уявляю, що тепер робити.

Зате молодша донька мені сюрприз зробила – зізналася, що вони з сином Петра зустрічаються, і що на Великдень він пришле до нас старостів.

– Мамо, не хвилюйся. Ми з Артемом підемо жити до мене в квартиру, а ти з дядьком Петром житимеш в його будинку, – заспокоїла мене молодша донька.

Варіант не поганий, але я кілька років вкладала гроші в свою хату, бо сподівалася в ній жити. Звідки ж я знала, що моя старша донька так зі мною вчинить?

Джерело