Почалося все ще в далекому дитинстві Дмитра. Колись він серйозно захворів і після тривалого лікування лікарі поставили йому невтішний діагноз, який позбавив хлопця можливості стати батьком.

Правду Діма не приховував від жодної своєї дівчини. Усе казав щиро, щоб одразу розуміли, на що йдуть. Деяких таке не влаштовувало і вони йшли, а деякі ще трохи тягнули час, але все одно відмовлялися від пропозиції руки та серця.

Останній чоловік вирішив не казати нічого. Так йому припала до душі Христина, що він навіть не хотів її втрачати.

Таємницю Дмитро тримав довго. Спочатку під час побачень, тоді у спільному побуті, навіть перед весіллям не зізнався.

Так вони й прожили три роки разом. Аж якось Христя пройшла до коханого із радісною новиною. Показала тест на вагітність із двома смужками й глянула на нього щасливими очима.

Дмитро посміхнувся. Привітав дружину і сказав, що має справи. Сам же зібрався і покинув дім, щоб подумати над тим, що відбувалося зараз у його житті. Він не хотів, щоб дружина помітила, як насправді її слова ранили його нутро. Вона ж не знала всієї правди. Зате її знав він.

Діма довго думав, як краще вчинити у такій ситуації. Були радикальні варіанти, які круто змінили б життя подружжя, але за спиною вже не один рік спільного життя. Були й благородніші варіанти, на одному з яких Дмитро й зупинився.

Поки дитя не народиться й не підросте, правди Христина не знатиме. Вони будуть щасливими батьками, які з нетерпінням чекають на немовля. А потім, коли маля виросте, Діма піде із сім’ї, пояснивши у чому річ. Тоді хай живуть, як хочуть.

Рідні, ясна річ, відмовляли його від такої небезпечної гри. Мовляв, якщо дитя таки не його, то, може, краще взагалі позбутися, аніж кидати потім напризволяще. Раптом і Христина не готова бути матір’ю й робить це заради Дмитра?

Але чоловік стояв на своєму.

З часом він дещо змінив плани, тому після народження доньки, рушив до пологового, маючи намір вирішити все тут і зараз.

Зайшов у палату, побачив Христину. Хотів було одразу все сказати, але увагу привернуло маля. Ця сцена так розчулила чоловіка, що в нього аж сльози на очі навернулися.

Підсунувся до доньки, взяв на руки і передумав. Ні, нічого він Христині не казатиме. Поки  буде так, а там побачать.

Він готовий прийняти це маля, як рідне.

Дмитро пригорнув до себе немовля і знову розплакався.

Зараз Діма, здається, найкращий у світі тато. Він і хвилі без доні прожити не може. Допомагає дружині доглядати за малям, поратися по господарстві. Тепер ніякі клопоти його не лякають.

Дочці вже чотири рочки. Весь цей час її батько мовчав про свій діагноз і наказував робити те ж саме своїм рідним. Він прив’язався до крихітки настільки, що готовий був заплющити очі на зраду Христини.

Але свекруха все ж таки не витримала. Не могла вона дивитися, як Діма чужу дитину виховує. Вона самотужки зробила тест. Минулого тижня прийшла до Діми вся в сльозах і простягнула йому конверт з результатами.

Чоловік тільки розлютився. Мовляв, просив не лізти у моє життя. Порвав конверт, навіть не дивлячись, що там всередині.

– Дарма ти так. Донька ж справді твоя… Рідна…- схлипуючи, мовила ненька.

Ось так Дмитро переконався, що дива трапляються, а те, що здається неможливим для людей, цілком підвладне чомусь вищому.

А ви вірите в такі дива?

КІНЕЦЬ.