Я була першою у своїй сім’ї, хто поїхав до Іспанії на заробітки, а пізніше я допомогла дружині мого брата Галині переїхати до мене .

У них з моїм братом було гарне життя у селі, з великим будинком, який мій брат збудував своїми руками. Мій чоловік не вмів заробляти гроші, тому мені довелося самій утримувати нашу родину.

Моєю метою було побудувати будинок у селі, як у мого брата, що мені вдалося зробити майже за десять років. Якось Галина попросила мене дати їй притулок, і я погодилася. Я знайшла їй роботу, і вона залишалася зі мною вісім років.

Але коли вона повернулася додому, то вирішила розлучитися. Мій брат передав свою частку майна їй та їхнім дітям – і переїхав до районного центру.

Коли я дізналася про ситуацію, що склалася, то зателефонувала своїй невістці, щоб зрозуміти, що відбувається.

Галина розлюбила мого брата під час свого перебування в Іспанії та більше не хотіла з ним жити. Ця новина була немов холодний душ, але я знала, що повинна допомогти своєму братові.

Я хотіла купити йому квартиру, але мій чоловік був проти того. Він вважав, що ми нічого йому не повинні, і сказав, що він дорослий чоловік і сам повинен вирішувати свої проблеми. Однак я відчував себе в боргу перед своїм братом за всю допомогу, яку він надавав нам у минулому.

Я запропонувала своєму чоловікові два рішення: або нехай мій брат переїде до нас, або я куплю йому окрему квартиру. Однак мій чоловік не погодився ні з тим, ні з іншим варіантом і навіть погрожував розлучитися зі мною, якщо я не відмовлюся від цього питання.

Зараз я розриваюся між бажанням допомогти своєму братові та небажанням руйнувати свої стосунки з чоловіком. Рішення поки що дуже далеко…