Я одразу ж закохалася в нього. За місяць хлопець запропонував переїхати до нього і навіть знайшов для мене непогану роботу. Життя з коханим здавалося казкою.

Він був уважним та дбайливим, але зі своїми недоліками. Він розкидав усі речі по будинку, часто забував купити якісь продукти, хропів. І ось настав довгоочікуваний день весілля.

Я обрала гарну дату, домовилася із РАГСом щодо числа, покликала друзів та близьких. Все сталося так несподівано та швидко, що я багато чого забула купити, замовити. Про букет нареченої взагалі згадала в останній день. Я була вся на нервах і змусила нервувати і чоловіка.

Поки я приводила себе в порядок у салоні, постійно дзвонила нареченому: то не забудь обручки, то квіти, то візьми помаду. Тільки в РАГС-і з’ясувалося, що наречений забув обручки та букет вдома.

Я мало не розnлакалася прямо на місці, думала, який у мене нікчемний чоловік, гаразд, букет, можна і без цього, але обручки. І раптом з’явився його друг з обручками, які він помітив на столі і взяв про всяк випадок, поки чоловік намагався розібратися з краваткою. Ми щасливі разом, але той щасливий і водночас жахливий день я ніколи не забуду.

КІНЕЦЬ.