До мене в групу прийшла нова дівчинка. Першого дня до садка її привіз батько. Чоловік виглядав досить пристойно, чемно поцікавився умовами садка, кількістю груп та розпорядком дня. Він здався вихованим та інтелігентним. Ми на радощах вирішили, що з ним ми не матимемо проблем.

Але як ми помилилися! Вже наступного дня він прийшов із претензією, що його дочка не може спати на звичайних подушках, їй потрібні специфічні, щоб не вплинуло на поставу.

При цьому сам він цю подушку приносити не збирався, вимагав, щоб садок купив. Ми на нього подивилися, покрутили пальцем біля скроні. Через два дні заявився з іншими вимогами: час обіду надто пізно. Його Таня рано прокидається і обідати любить о першій годині дня.

Цей чоловік всерйоз думав, що можна поміняти затверджений державою порядок дня через одну його Таню? Потім дівчинці знадобилося канцелярське приладдя. Він був обурений тим, що сам мусить їх купити. Він чекав, що і це має забезпечити держава і кілька годин лаявся з директором. Ось із такими ненормальними батьками нам доводиться спілкуватися.

КІНЕЦЬ.