Неподалік мого району знаходився невеликий базар, де мешканці села в основному продавали домашні продукти, такі як овочі, фрукти, молоко та квіти.

Конкуренція була жорсткою, і деякі продавці навіть перебиралися до найближчого парку.

Я часто купувала речі у літніх продавців після роботи, співчуючи їхнім труднощам.

Плюс до всього, домашні продукти були набагато смачнішими, ніж у магазинах.

Якось увечері, прямуючи додому, я побачила кволу сиву бабусю, яка продавала малину в пластикових стаканчиках.

Усі обходили її стороною, доки я не підійшла і не запитала про ціну.

Поки я тяглася до гаманця, жінка, яку я б назвала ”нафарбованою фіфою”, з довгими віями, нігтями, волоссям і у дзвінких прикрасах, теж запитала ціну.

Бабуся сказала, що продає малину, щоб встигнути на автобус до свого села.

Потім добре одягнена дама дістала 5 тисячну купюру і сказала бабусі, що забирає її продукцію.

Виявилося, що ця жінка була власницею кондитерської та шукала малину для десертів.

Бабуся палко подякувала їй, благословивши її та її родину. Жінка посміхнулася і поїхала, залишивши в моїй душі тепле почуття від спостереження за таким добрим і щедрим вчинком.