Коли я працювала в лі карні, трапився такий цікавий виnадок. До лі карні привезли одну жінку. Вона була з чоловіком, який здавався дуже дбайливим. Жінку звали Юлія. Вона з нетерпінням чекала на народження дитини. Вона не видавала жодного звуку, спокійно виконуючи вказівки лі карів.

Потім її відвели до кабінету У ЗД. З’ясувалося, що у них будуть близнюки. Обидва малюки були активними, було незрозуміло, хто наро диться першим. Увечері, коли настав час народжувати малюків, її забрали до пологового відділення.

З Юлією був її чоловік, який постійно тримав її за руку та говорив заспокійливі слова. Було очевидно, що її чоловік уже був досвідченим батьком. Він дуже добре знав, що говорити і як поводитися в таких виnадках. Незабаром наро дилася перша дитина. Він був дуже активним та здо ровим хлопчиком.

Юля була дуже спокійна, начебто знала, що першим наро диться хлопчик. Потім наро дилася друга дитина. Другий також був хлопчиком. Коли все закінчилося, Юля почала голосно nлакати.

Спочатку нам усім здавалося, що вона плаче від радості. Але потім ми зрозуміли, що вона не була щасливою. Чоловік сказав, що це їхня третя пара хлопчиків. Юля дуже хотіла дівчинку, тож заnлакала. Цього дня, як за волею долі, наро дилася дівчинка. Нам сказали, що мати дитини відмовилася від неї. Вона залишила дитину в лікарні та пішла. Коли нам все це розповіли, Юля і її чоловік був із нами.

Пізніше ми довідалися, що чоловік Юлі того ж дня оформив документи на дитину. На третій день Юля та її чоловіка та трьох дітей виписалися з лі карні. Вони були дуже щасливі. І ми були вражені цією особливою родиною. Вони були щасливі вси новити ще одну дитину, коли вони мали так багато дітей.

КІНЕЦЬ.