Я поділилася змістом нещодавно складеного заповіту зі своїми дітьми. Їхня реакція була передбачуваною: син вибіг з криками, а дочка зреклася мене як матері.

Мій чоловік Михайло все життя невпинно працював на найбільшому заводі міста. Ми ніколи не бідували, і у наших дітей завжди було все найкраще. У нас був великий будинок, і ми навіть купили квартири для сина та доньки. Але потім Михайло серйозно захво рів.

Ми думали, що наших заощаджень вистачить на лікування, але медичні витрати перевершили всі наші очікування. Коли я попросила сина про фінансову допомогу, він поставив покупку машини вище за здоров’я батька. Я відчула глибоку гіркоту та розчарування.

Ми потонули б у боргах, якби не колеги Михайла, які за кілька годин зібрали кошти на його ліkування. Михайло, розуміючи, що його здоров’я погіршується, склав заповіт, залишивши мені все.

За два місяці він траrічно пом ер. Мої діти, раніше байдужі до стану батька, стали завалювати мене дзвінками, мотиви яких були максимально прозорими – спадщина.

Коли я захворіла сама, мої діти знову зникли, залишивши доглядати мене молоду сусідку Тамару. Її доброта була безцінною, і я багато в чому покладалася на неї в усіх аспектах буденної рутини.

Відчуваючи, що моє здоров’я продовжує погіршуватися, я вирішила оголосити заповіт своїм дітям, які швидко приїхали, відчуваючи ласі шматки.

Їхня реакція на моє рішення залишити все Тамарі була обу рливою і підтвердила, що я зробила правильний вибір. Мої невдячні діти були недостойні жодної копійки нашого з чоловіком стану!

КІНЕЦЬ.