Світлана Анатоліївна працювала вчителем у школі. Прямо на уроці її викликали до директора із термінової справи. Вона подумала, що щось трапилося, коли переривають її урок.

У кабінеті директора вже сиділа молода жінка років з тридцять і розмовляла з ним.

Директор запросив Світлану Анатоліївну сісти і сказав, що Марія журналістка і приїхала до них у місто, щоб зробити інтерв’ю про їхню школу. А директор хотів, щоб Світлана Анатоліївна все журналістці розповіла та показала.

Але Світлана Анатоліївна сиділа, дивилася на Марію і не могла промовити й слова. Ця дівчина була дуже схожа на її батька, який покинув їх із мамою, коли їй було п’ять років. Дуже знайомий у неї погляд, наче батько дивився на неї.

Вона точно пам’ятала той погляд, адже, коли батько пішов, він обіцяв приходити до неї, але не прийшов. А вона чекала на нього всі ці роки.

Мама заміж так і не вийшла, більше не могла довіряти чоловікам. І жили вони з мамою вдвох. Скучила вона дуже по батькові, але не знала про нього нічого.

Мамі хтось розповів, що він має іншу родину в іншому місті. Світлана Анатоліївна ледь отямилася і запитала, чому вона приїхала саме до їхнього міста.

А журналістка сказала, що це рідне місто її батька, і вона дуже хотіла побувати тут. Батько ніколи не возив їх у це місто, хоч вона дуже хотіла. А тепер уже нагода з’явилася. Світлана Анатоліївна точно знала, що дівчина і є її сестра.

Але нічого їй казати не стала. Вдома вона в соціальних мережах знайшла Марію і побачила, що її обіймає старий батько. Їхній спільний батько.

У неї з очей котилися сльо зи. Як тепер жити із цією новиною? Адже вона рідна сестра їй. Вона ледве привела до тями почуття і наступного дня пішла до школи.

До неї зайшла Марія у сльозах і почала вибачатися за батька. Тепер вона вже знала, що батько колись їх покинув і поїхав, тож і не хотів її з мамою привозити до цього міста.

Жінки стояли, обіймалися та nлакали ще довго. Потім Марія спитала дозволу запросити батька. Як виявилося, він стояв за дверима і чекав, доки його запросять. Світлана Анатоліївна сама дуже хотіла б побачити його та погодилася. Вони всі стояли біля школи, обіймалися та nлакали.

КІНЕЦЬ.