Мені 40 років, я розлучена, зараз живу в Чехії і маю нагоду налагодити особисте життя – один чоловік зробив мені пропозицію, але я вже навчена минулим досвідом, і мені страшно щось починати ще.

Кілька останніх років я живу з думкою, що жіноче щастя – це не для мене, бо так як мені не щастило, то треба ще пошукати.

Заміж я вийшла в 20 років, мій чоловік приїхав з іншого міста, у нього не було свого житла, тому після одруження ми стали жити у мене.

Спочатку між нами було велике кохання, принаймні я так думала. У нас народилося двоє чудових діток – син і дочка.

Ми відразу почали будуватися, бо у мене будинок був дуже маленький.

Я працювала нарівні з чоловіком, навіть в декреті не сиділа, дітей залишила з мамою, а сама на роботу пішла, щоб допомогти чоловікові.

Щоліта мій чоловік на місяць їхав до своїх батьків в іншу область, це вже стало традицією.

Ми з дітьми в цей час залишалися вдома.

А одного разу з такої відпустки чоловік повернувся сам не свій, сказав, що нам треба серйозно поговорити.

Тоді я і дізналася, що у мого чоловіка є інша жінка, він її любить, вона чекає дитину. Тому він йде від мене!

Все сталося як в страшному сні – чоловік в той же день зібрав речі і поїхав, а я залишилася з двома малими дітьми і недобудованим будинком.

Спочатку мені було гірко, я плакала, та заради дітей мала себе взяти в руки.

Життя потрохи почало налагоджуватися, мені дуже допомагав мій сусід Андрій з будівництвом. Він умів усе робити своїми руками, і гроші за роботу у мене не брав.

Так потрохи я продовжувала будуватися.

Але сталося так, що між нами з Андрієм виникли почуття, і ми почали таємно зустрічатися.

Ховалися ми від усіх тому, що Андрій був на 8 років молодшим за мене, неодруженим хлопцем, а я – розлучена жінка з двома дітьми.

Він запевняв мене, що має до мене справжні почуття, а все інше – не проблема, але коли його мама про це дізналася, я такого позору в селі від неї натерпілася, що словами не передати.

Андрій послухав маму, навіть якось відразу дуже швидко одружився з іншою, а я знов залишилася сама, та ще й зі шлейфом пліток про мене, які розпускала мама і дружина Андрія.

Після цього я зібралася і поїхала в Чехію, бо вже не сила було залишатися в селі.

В березні минулого року до мене приїхали мої діти, зараз ми живемо тут всі разом.

Але я вже майже два роки зустрічаюся тут з одним чоловіком, він хоче серйозних стосунків, зробив мені пропозицію.

А я боюся, після всього того, що мені довелося пережити з чоловіками.

То ж не знаю, чи варто ще раз спробувати, чи вже заспокоїтися і жити заради себе і заради дітей?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

КІНЕЦЬ.