У нашій трикімнатній квартирі живуть батько з матір’ю (одна кімната), брат, (друга кімната) і я (третя кімната). Кімната брата з балконом, спеціально виділили, так як він часто виходить туди курити. А в моїй кімнаті двері дивляться прямо на вхід в квартиру. Розділяє дві двері лише коридор. Дуже зручно.

І коли приходжу під ранок, і коли дівчину додому привожу. Місяці два тому брат одружився і привів дружину додому. А нещодавно невістка звернулася до мене з пропозицією помінятися кімнатами. — У тебе кімната побільше і світліше нашої. Для дитини це дуже важливо. І потім у нас в кімнаті сиро.

З останнім ти легко впораєшся. Зате в твоєму розпорядженні буде балкон. Я навіть трохи збентежився від такої пропозиції. Спершу не знав, чим відповісти, але потім прочухався і відмовив, спробувавши детально роз’яснити причину відмови. — Моя кімната не більше, а навіть менше вашої.

Просто у мене з меблів тільки диван і одежна шафа. А у вас і ліжка, і шаф, і 2 приліжкові тумбочки, і туалетний столик. Ось і немає вільного місця, тому і здається, що менше. Це, по-перше. По-друге, як можуть дві кімнати, що виходять на одну і ту ж сторону, бути одна сирої, друга сонячною?

Просто балкон сусідів зверху, як козирок, закриває вашу кімнату від сонячних променів. Ну і нарешті, по-третє, і ти, і мама, будете розвішувати прання на балконі проходячи через цю кімнату, твій чоловік, кожні півгодини буде проходити на балкон, щоб покурити. Це буде вже не моя кімната, а прохідний двір якийсь.

Так що ні. Не погоджуся я на обмін. Невістка надула губки, типу образилася, і перестала розмовляти зі мною. Добре хоч брат не пішов у неї на поводу. Йому без різниці, де жити. На наші з братом стосунки образа невістки не вплинула. Так що можу приводити дівчину і далі.

КІНЕЦЬ.