Коли батько постарів, постало питання про те, як я за ним доглядатиму. Адже місце у нашій квартирі мало, а до села я не можу переїхати

 

Мені 61, чоловік на кілька років старший. Живемо ми у місті у невеликій квартирі. Найстарша дочка за кордоном, молодша в столиці. Має вже двох дітей.

На жаль, на початку цього літа моя мама пішла з життя. У селі залишився батько – зовсім один.

Проб лема полягає в тому, що батько потребує догляду, чим і займалася моя мама останніми роками свого життя.

Нині моєму батькові 85 років. Можна сказати, що він практично не в змозі щось робити самостійно. Забрати батька я не можу: квартира у нас дуже маленька.

Переїжджати в село я теж не можу: там ніяких зручностей, немає гарячої води, туалет на вулиці.

Можливо, якби я була молодша років на 20-30, то поїхала б до села без nроблем. Але зараз і я не молода.

Плюс до всього, скоро і мені з чоловіком знадобляться доnомога та підтримка.

Отже, слід берегти здо ров’я, наскільки це можливо. Єдиний варіант – знайти для батька доглядальницю. Але проблема цього рішення полягає в тому, що всі мешканці села засуджують мене та перешіптуються між собою, наскільки я nогана дочка.

Але ж я не відправляю батька до будинку для людей похилого віку з жа хливими умовами! В чому nроблема? Я не вмію іздити до батька 50 км щодня.

Але зараз я змушена думати про своїх рідних, і на думку людей мені якось начхати.

КІНЕЦЬ.