Колись у моєму житті склалася дуже непроста історія.

Багато хто думає, що свекруха – це моя мама.

У принципі, я сама досить давно називаю її мамою.

Саме ця жінка подбала про мене, коли я найбільше потребувала участі.

На другому курсі технікуму я почала зустрічатися з хлопцем на ім’я Іван.

Через два роки він сказав мені, що поїде на заробітки, щоб заробити грошей на весілля.

Після цього я не бачила його.

На той час не было мобільних телефонів, у нас зовсім обірвався контакт.

Після його від’їзду з’ясувалося, що я ваrітна.

Батьки дуже розлютилася і вигнали мене з дому, мовляв, їм соромно перед сусідами.

Я не знала, що робити. Саме в період цієї розгубленості мені простягла руку Марія Петрівна .

Вона дала притулок і ставилася до мене як до рідної дочки.

Іван з’явився лише за два роки з великою сумою грошей.

Ми з ним за підсумком одружилися.

З батьками своїми я не розмовляю, а в самої у мене чудова родина.

КІНЕЦЬ.