Моя мати вийшла заміж «по зальоту». Коли мені виповнилося шість років, батько пішов від нас. З того часу мама зовсім забула про моє існування. Вона часто гуляла, рідко була вдома.

До школи я йшов у одязі, який давала сусідка – старі речі сина. Канцтовари вона мені ще якось куnувала, проте мало найдешевші. Я розумів тоді, що в житті я можу розраховувати тільки на себе, тому старанно вчився і робив усе можливе, щоб вступити до хорошого університету.

У школі я мав хороших друзів, які цінували мене і навіть сnлатили мені місце у ресторані та костюм на випускний. Я вступив до одного з найкращих університетів України на держзамовлення, мене забезпечили гуртожитком, але на життя я заробляв собі сам. Підробляв як міг, щоб ще потім встигати на пари.

В університеті познайомився з Мариною, вона відразу припала мені до душі, і ми почали зустрічатися. Перші півроку стосунkів пролетів швидkо, і вона покликала мене на святкування Нового року до її батьків.

Я довго чинив опір запрошенню, хотів дочекатися весни, адже зимова куртка та чоботи були зношеними і виглядали, м’яко кажучи, не найкращим чином.

Однак вони вдали, що не помітили поношених речей і привітно зустріли мене. А на Різдво вони подарували мені нові черевики. Я був такий здивований щедрістю та щирістю, що ледве стримав сльози, тоді її мама міцно притиснула мене до себе і я вперше відчув, що таке мамина ласка .

Окрім коханої дівчини я знайшов ще й люблячу сім’ю, яка у всьому нам доnомагала та підтримувала нас. Ми стали приїжджати до них на свята, а коли ми з Мариною після університету встали на ноги, то я зробив їй пропозицію. Її батьки подарували нам будинок, щоб ми «більше часу приділили онукам», а не зароблянню грошей.

У нас двох були непогані роботи, ми розвивалися і життя здавалося казкою. Якось мама, згадавши, що я її син, прийшла до нас із вимогою, що тепер житиме з нами і ми повин ні її забезпечувати. Я дав її велику су му грошей і попросив ніколи більше не лізти у моє життя. Більше її не бачив.

КІНЕЦЬ.