Коли Артем познайомився з Іриною, він уже мав власну трикімнатну квартиру в новобудові. Хлопець був готовий зробити коханій пропозицію, але вирішив спочатку закінчити ремонт, аби все було ідеально.

Ірина терпляче чекала, поки ремонт завершиться, але й тоді Артем не поспішав одружуватися. Він пояснював, що тепер потрібно накопичити гроші на весілля, адже всі заощадження пішли на облаштування квартири.

– Артеме, поїхали до моїх батьків, – сказала Ірина, втомлена від чекання. – Вони хочуть з тобою познайомитися, та й тато у мене людина не остання в місті.

Артем розумів, що відмовити він не може, адже дівчина могла покинути його. Тож погодився. Коли вони приїхали, батьки Ірини, зачекавшись весілля доньки, одразу благословили їх. Батько навіть запропонував узяти на себе всі витрати на святкування. Але для Артема це стало справою принципу – він вирішив оплатити свою частину і навіть узяв для цього кредит.

Через тиждень пара мала їхати знайомитися з Артемовою мамою, але Ірина всіляко відтягувала цю поїздку. Вона вважала, що село їй не до вподоби, і постійно вигадувала відмовки.

Мати Артема була для нього найдорожчою людиною. Вона виховувала сина самотужки, адже батько помер, коли Артем був ще дитиною. Жінка зробила все можливе, аби дати синові гарну освіту й допомогти досягти успіху. Після весілля Артем планував забрати маму до міста, щоб вона жила ближче до нього.

Якось під час чергового візиту Артем помітив, що мама дуже нездужає. Жінка запевняла, що це нічого серйозного, але син не повірив їй і повіз у лікарню. Стан здоров’я матері змусив його навіть задуматися про перенесення весілля, але вона наполягла, що до того часу почуватиметься краще.

За тиждень до весілля Артем отримав можливість підписати вигідний контракт в іншому місті. Він пообіцяв Ірині повернутися вчасно до святкового дня. Перед від’їздом він попросив її:

– Іринко, будь ласка, завтра зустрінь маму з лікарні. Забереш її до нашої квартири, побудеш із нею кілька днів. Добре?

Ірина мовчки кивнула.

Час промайнув швидко, і Артем повернувся додому. Наречена кинулася його обіймати, але хлопець одразу запитав:

– А де мама? Чому її не чути?

– Ой, Артемчику, там така ситуація вийшла. У мене було багато справ перед весіллям, я не встигала. Тож попросила тата забрати твою маму. Тато передоручив це моїй мамі, а вона — нашій помічниці… Ну, коротше, маму забрали. Вона зараз у селі.

Артем застиг від несподіванки. Він залишив речі, не сказавши жодного слова, і поїхав по маму. За кілька годин він повернувся додому разом із нею.

– Артемчику, – почала Ірина, – ти що, серйозно хочеш, щоб твоя мама жила з нами? Ми ж ще молоді! Навіщо нам такі проблеми? Якщо ти так хвилюєшся за неї, то краще знайди їй місце в будинку для літніх людей. Там їй буде краще, ніж у селі.

Артем більше не хотів нічого слухати. Його наречена розчарувала його назавжди.

– Збирай свої речі і їдь до батьків. Весілля не буде. Більше я не хочу тебе знати.

Ця історія заснована на реальних подіях. Вона вкотре нагадує, що турбота про близьких — найважливіше, а щирі стосунки не терплять байдужості. Як гадаєте, чи правильно вчинив Артем?

КІНЕЦЬ.