Мене звати Сергій. Зараз я навчаюсь в університеті на інженера-будівельника. Моїх батьків не стало, коли мені було лише дванадцять років, тому моїм вихованням займали старша сестра. Я радий, що вона в мене є. Мама з татом залишили нам у спадок двокімнатну квартиру, в якій ми зараз мешкаємо.

Рік тому старша сестра вийшла заміж. Вони з чоловіком тепер живуть у нас. Я не заперечував, у мене є власна кімната і мені цього достатньо. Артем не створював ніякого дискомфорту своєю присутністю. Я прекрасно розумів, що грошей на оренду окремого помешкання, молоде подружжя немає. У нас не виникало конфліктних ситуацій, аж доки сестра не дізналась, що чекає дитину.

Коли Артем дізнався про вагітність дружини, то радісно сприйняв цю новину. Але почав наполягати на тому, що мені варто шукати окреме житло, бо дитині буде потрібна власна кімната. Але я не розумію такої позиції. Чому я повинен добровільно відмовлятись від своєї частини батьківської квартири.

Це житло належить мені так само як і сестрі, я їм не заважаю і не лізу їх сімейні справи. У мене немає запасного варіанту, адже я ще студент. Стипендія в мене не настільки велика, щоб я міг винаймати житло, а жити в гуртожитку, маючи власну оселю, теж не хочеться. Навіть, якби я знайшов якийсь додатковий підробіток, то на комунальні послуги харчування мені все одно б не вистачало.

Артем, спершу, ніби жартома говорив про мій переїзд, але тепер буквально наполягає, щоб я звільнив кімнату.

Щодня після пар, він зустрічає мене зі словами, що пора б вже подумати про племінника чи племінницю й сестрі буде приємно. Казав, що це їх спільне бажання, щоб я з’їхав. Просто їй незручно про це зі мною говорити. Розповідав, що вони вже навіть мріяли, як будуть облаштовувати дитячу.

А головне, що все це було сказано таким тоном, ніби я зайняв чуже місце і псую всім життя. В мене дуже ображає таке ставлення. Виходить, що мене хочуть вигнати з власної квартири.

Вирішив обговорити це питання із сестрою. Розказав, про пустині дорікання зі сторони її чоловіка, та вона сказала, що я перебільшую. Впевнена, що він все це каже не серйозно, жартома. Але я прекрасно бачу, що це не жарти.

Після того, як я поговорив із сестрою, Артем почав ще активніше переконувати мене звільнити кімнату, з їхавши з квартири. Я не знаю, як вчинити правильно. Розумію, що їм було б краще вдвох, але чому за їх комфорт я повинен розплачуватись власним? А як би ви вчинили в такій ситуації?

КІНЕЦЬ.