-Коханий, я маму з бабусею запросила, у мами якраз відпустка, – усміхнулася Христина.

Віталій чомусь не був у захваті.

-Хіба ми це обговорювали? – тихо запитав він у дружини.

-Ти ж сам казав, що гості можуть приїжджати будь-коли, чи вдень, чи вночі.

«Серйозно. Говорив. Але тільки в той момент, коли розмова була про його друзів та родичів. У цих випадках Віталій не переживав. Нехай приїжджають будь-якої миті. І не важливо, що я втомилася», – подумала жінка.

-Так, але… Я трохи про інше.

-Що ж? Твій друг Данило приїхав посеред ночі без попередження, сказав, що йому терміново треба на п’ять годин десь побути, а сам лишився на три тижні. Потім інший друг з сім’єю. Хіба не так?

Два дні тому…

-Ти не зробиш із нашої квартири прохідний двір, – це Христина сказала одразу.

Одразу ж, як тільки третій друг Віталія приїхав у гості “на тиждень”. Не встигли відпочити після того, як у них місяць жив його шкільний приятель із усією родиною, як уже приїжджає хтось новий.

-Що я можу зробити, якщо вони просять? – одразу ж відповів Віталій.

-Нічого не треба робити, – відповіла Христина. – Просто дай мені телефон, я сама все скажу.

-Ні.

Виявилось, що вони абсолютно різні. У будинку батьків Христини не було прийнято, щоб приїжджали всі підряд. Тільки близькі родичі та друзі, яких запрошували самі.

І Христина чудово пам’ятала, як гості допомагали їм і у домі, і продукти купували, і подарунки привозили. При тому, що не затримувалися довше, ніж на кілька днів.

Це порозуміння.

У сім’ї у Віталіка приймали всіх.

Сам він теж виявився дуже товариським.

Та й зрозуміло, що це йому подобалося. Він з кожним зі своїх друзів щовечора вів бесіди на різні теми, поки рештою справ мала заматися Христина.

-Що ти тут одна робиш? – Віталій прийшов за Христиною, яка вийшла на балкон, щоб подихати свіжим повітрям. – Прийдемо з роботи, сядемо на диван і дивитимемося серіали? Це нудно. Зате компанія. Дітлахи бігатимуть і сміятимуться.

Саме від постійного шуму Христина і втомлювалася найбільше. Причому від дітей. Діти прислухалися до прохань. Але всі друзі Віталія взагалі нікого не чули, крім себе. Коли Христина просила бути тихіше, бо вже ніч, вони вдавали, що забували про це кожні п’ять хвилин.

-Відпочиватимемо.

-Друзі важливіші.

Оскільки Віталій відмовлявся слухати будь-які аргументи, Христина вирішила діяти на випередження, поки його друг не встиг приїхати.

Як Віталій прийшов увечері додому, так і зустрівся біля порога з тещею.

І почув від Христини, що її родичі приїхали тільки на місяць. Два дні Віталій намагався зображати, що всім радий. Що несподівані гості його влаштовують. Потім перестав.

-Скажи вже їм, що ми хочемо побути вдвох. – Віталій підійшов до Христини, яка готувала вечерю. – Ти цілими днями готуєш. Постійно зайнята. А я слухаю про роботу твоєї мами. Я втомився.

-Ну, коли я готувала для сім’ї твого друга і слухала про їхню нову машину, ти ж не втомлювався, – відповіла Христина.

-А зараз втомився.

-Може, хоч так ти зрозумієш, що все треба обговорювати.

-Ні. Мої гості – це мої гості, а…

-Що ти збираєшся сказати? – запитала Христина.

«Якщо він тільки спробує озвучити щось погане про її маму чи бабусю, то одразу піде звідси. Назавжди», – подумала вона.

-Що мої важливіші. Їм треба. А твоїм просто нема чого робити вдома…

Молодець. Сказав. І пішов, щойно встиг взяти речі, які спакувала у валізи Христина…