Того вечора мені надійшло несподіване сповіщення. Хтось переказав на мою картку 5000 гривень. До зарплати ще було далеко, аванс я вже отримала, тому першою думкою було: невже чоловік вирішив здивувати мене перед святами?

— Коханий, дякую за такий подарунок! — радісно сказала я.

— Про що ти? — здивувався Сергій.

— Ну ось, гроші! Це ж ти переказав?

Сергій різко вихопив у мене телефон і зачинився у спальні. Він провів там майже годину, а потім вийшов і заявив:

— Це якась помилка. Я завтра все з’ясую.

— Але ж ти збирався їхати у відрядження до столиці, хіба ні?

— Поїду пізніше. А ти, якщо хтось дзвонитиме з цього номера, навіть слухавку не бери. Це шахраї, новий вид афери.

Його поведінка була підозрілою. У той вечір Сергій увесь час бігав до мого телефону, наче боявся чогось. Я почала думати: може, він ревнує? Або нервує? Як то кажуть, від перестановки доданків сума не змінюється.

Щоб уникнути проблем, я вирішила не витрачати ці кошти й просто заморозила рахунок у банку.

Наступного дня Сергій запропонував:

— Сонце, а чому б тобі не поїхати до батьків? Ти ж казала, що давно їх не бачила. Зараз чудова нагода — свята почалися.

Ця пропозиція мене здивувала, адже чоловік завжди був проти моїх поїздок у село. Він вважав, що там мене можуть намовити на розлучення. А тут раптом сам пропонує. Ще й квиток обіцяв купити.

Вранці мене розбудило повідомлення від невідомого номера. Текст був таким:

**»Привіт. Мене звати Катя, і я коханка твого чоловіка. Сергій, звісно, казав, яка ти дурна, але щоб настільки… Це я, до речі, переказала тобі кошти на картку. Думала, що ти зрозумієш натяк і сама складеш пазл. Але тепер жалкую, що витратила час і гроші на тебе. Сподіваюся, що після цього ти нарешті усвідомиш, дурепо, що Сергій кохає тільки мене.
P.S.: Щасливих свят!»**

І три злі смайлики в кінці.

Спочатку я подумала, що це якийсь розіграш або чергова шахрайська схема. Тихцем узяла телефон Сергія, поки він був у душі, і перевірила його контакти. Там я знайшла чимало нової й неприємної інформації.

Виявилося, що це справді була його коханка. Вони зустрічалися майже рік за моєю спиною. Усі ці «конференції», «відрядження» та «затримки на роботі» були лише прикриттям. Я почувалася жахливою дурепою, адже так йому довіряла!

Не гаючи часу, я дістала валізу, зібрала всі його речі, навіть не знімаючи з вішаків, і жбурнула їх на підлогу. Ще й тупцювала ногами, щоб виплеснути свій гнів.

Коли Сергій повернувся, він намагався виправдовуватися, але я була непохитною. На щастя, квартира належала мені — її придбали мої батьки, і чоловік не мав на неї жодного права. Перед тим, як виставити його за двері, я кинула йому в обличчя ті самі 5000 гривень.

Найкращим подарунком для мене того дня стало рішення розлучитися.

А як би ви вчинили на місці дівчини? Чому?

КІНЕЦЬ.