Якось ми з татом йшли з магазину. Стояв літній вечір, було тепло та затишно, і що найголовніше, не спекотно. У дворі біля розташованого поруч шкільного стадіону ми побачили котика, дуже гарного та доглянутого. Треба сказати, що у нас не водяться тварини, бо підвали багатоповерхівки постійно зачинені. Поява такого красеня не могла залишитись непоміченою, і ми пригостили його купленими сосисками.

Кіт був по-справжньому привабливий — сірий британець із яскравими янтарними очима. Незважаючи на вагу, рухався він дуже витончено, чому я одразу охрестила його Гамлетом. Наступного дня, точніше вечір, я визирнула у вікно і побачила вчорашнього прибульця на тому самому місці. Складалося відчуття, що він чекав на нас. Я спустилася з пакетиком корму і нагодувала Гамлета. Те саме повторилося і на третій день, після чого я вирішила з’ясувати, що ж це за кіт і чий він.

Він був домашній, але чомусь дуже голодний і розгулює вулицею. Після годування Гамлет почав тертися об мої ноги, щось муркотіти, а потім пішов дорогою, що веде до приватного сектору. Я пішла за ним слідом, а він постійно обертався, дивився на мене і нявкав.

Поступово ми дійшли до одного будинку, який виглядав так, наче у нього два господарі. В одній половині горіло світло, а інша була темна. Гамлет зайшов на другу (проліз через хвіртку), підійшов до дверей і почав жалібно плакати. Я постукала до сусідів, вийшов чоловік років 50 і повідомив, що тільки сьогодні вдень повернувся з відпустки, а цей кіт живе з його сусідкою — літньою бабусею.

Він зайшов у двір, почав стукати у її вікна, але ніхто не підходив і не озивався. У результаті він різко смикнув двері – вони виявилися відкритими. Ми разом увійшли до будинку і побачили господиню, що лежить на ліжку. Вона ледве розмовляла і майже не рухалася. Ми викликали швидку допомогу, лікарі одразу ж діагностували серцевий напад та відвезли стареньку до лікарні.

Сусід заспокоїв мене, сказавши, що в неї є дочка, зять і онуки, яким він обов’язково про все повідомить, а Гамлета прихистить на цей час. Проте настирливий кіт продовжував приходити на мій двір протягом тижня.

Я вже настільки до нього звикла, що здивувалася, не побачивши його одного разу. Тоді я вирішила сходити в цей будинок, благо було недалеко.

Зустріла мене дочка цієї бабусі, а вона сама сиділа на кухні. Слава Богу, все обійшлося, і вона швидко пішла на виправлення. Жовтоокий британець — гордо ходив по хаті, а побачивши мене, одразу ж підбіг і почав тертися. Ми всі разом посміялися з того, як кіт зробив вчинок з великої літери, не забувши при цьому про свої нагальні потреби.

Я часто проходжу повз приватний сектор і бачу там знайомий будинок. У теплу пору року бабуся працює на городі або сидить на лавці біля паркану. І з нею поряд завжди знаходиться її чотирилапий страж — принц Данський.

КІНЕЦЬ.