Я тішилася, що мій син Арсен не збирається вилітати з батьківського гнізда. Я хотіла якомога продовжити час спільного життя під одним дахом. Але коли Арсен привів дівчину, яка просто всіх використовує, я почала думати про те, щоб позбутися її.

Мій син Арсен дуже хороший і вихований хлопець. Після закінчення навчання він знайшов хорошу роботу і залишився жити вдома.

П’ять років тому не стало мого чоловіка, тому мені зовсім не хотілося в будинку залишатися одній… Тож я була рада, що Антон залишився зі мною.

Після відходу мого чоловіка в мене залишився тільки Арсен. Моїх батьків давно на цьому світі вже немає, і я була єдиною і пізньою їх дитиною.

Я трохи боялася, що буде, коли Арсен закінчить школу і досягне повноліття. Я не хотіла залишатися одна у великому будинку, який колись збудував мій чоловік. Але я ніколи не наполягала на цьому. Він молодий і повинен сам зрозуміти, що для нього важливо.

Він завжди говорив, що коли виросте, то буде жити один, пити колу і їсти піцу цілими днями. Зрештою вийшло трохи інакше.

Після закінчення навчання він знайшов роботу, але залишився зі мною. Його друзі ще під час навчання орендували квартиру, але мій Арсен думав інакше.

Я не підіймала цю тему. Принаймні, вдома мені не сумно. Я була би не проти, якби одного разу Арсен привів гарну жінку і створив сім’ю. У нас двоповерховий будинок, в якому багато кімнат, щоб ми всі могли поміститися.

Я знала, що Арсен  зустрічається з дівчиною, тому що він багато гуляв, а якщо і був дома, то весь час з кимось переписувався. І ось одного дня він привів до мене Кароліну.

На перший погляд це була мила дівчина. Арсен не міг відірвати від неї очей, а я насилу стримувала усмішку. Я ніколи не бачила його таким закоханим.

Вони зустрічалися близько пів року, і Арсен більше був в місті, ніж вдома. Я відчувала себе самотньою, але незважаючи ні нащо, я мовчала. Я теж колись була молодою, і хлопчики були важливішими за батьків.

Я почала звикати. Я чекала, коли прийде Арсен і скаже, що вони з Кароліною знайшли житло і він від мене переїжджає.

На мій великий подив, сталося геть інше. Він запитав мене, чи не буду я проти, якщо Кароліна переїде до його кімнати. Я була зворушена і одразу погодилася. А за кілька днів нас у хаті було троє.

Перші тижні все було добре. Кароліна допомагала мені з прибиранням, іноді щось готувала. Ми зблизилися, і я цілком могла уявити її як невістку.

Але поступово я зрозуміла, що легше мені з Кароліною жити не стало. Дійшло навіть до того, що вона лежить на дивані з телефоном і гукає до себе Арсена, коли я прошу зробити його щось на подвір’ї. Також іноді замовляє їжу, бо не встигає приготувати…

Мені це не подобалося, і я сподівалася, що з часом це зміниться. Але Кароліна не вставала і не вставала з дивана. Вона навіть придумала, що робота офіціантки її не задовольняє, тому звільнилася.

Тепер вона лежить на дивані і шукає себе. Вона розглядає пропозиції роботи, але жодна з них не є достатньо хорошою для неї.

Кілька днів тому я повернулася з роботи втомлена, а Кароліна запитала мене, чим будемо вечеряти. Це вже перейшло всі межі і я  сказала їй кілька недобрих слів.

Вона закотила очі й побігла до кімнати. Тоді Арсен прийшов вибачатися за неї, але я вже вирішила, що дівчина мусить покинути мій будинок. Мене в моєму домі ніхто під ноги брати не буде. І мій син має зрозуміти, що так далі тривати не може.

Нічого доброго йому не варто чекати з такою дівчиною…

Ну хіба я не права?

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

КІНЕЦЬ.