Вся ця історія сталася на моїх очах, коли я ще тільки після інституту влаштувалася на одне велике підприємство у відділ бухгалтерії.

Моєю начальницею, головним бухгалтером, була жінка вже у віці. Десь через три місяці після того, як я прийшла на підприємство, у моїй начальниці чоловік відійшов в інший світ. Він довго хво рів і під кінець хво роба його здолала. А у нас в той момент почався звітний період.

Моя начальниця, як людина відповідальна, на роботу вийшла вже на наступний день. Ми з дівчатами домовилися ні на секунду не залишати її одну. І ось якраз була моя черга бути з нею. Повертаємося ми з нею після обіду, як до нас підбігає жінка з іншого відділу. Захекалася вся і буквально викрикує:

– Галина Василівна (так звали мою начальницю), ви уявляєте … до мене уві сні сьогодні ваш чоловік приходив, – відразу випалила вона. Мені тоді це здалося дуже неправильним вчинком з боку тієї жінки, ну хіба мало хто кому приснився.

– І що? – сухо запитала моя начальниця.

– Він просив вам переказати, що з донькою бачився. Дивно це якось … у вас же на кшталт дітей-то і не було. Але дуже сильно просив, щоб я вам це передала, – повідомила безцеремонна тітонька. Подякувавши її, моя начальниця поспішила піти. Ясно, що я пішла за нею.

Повернувши за ріг, Галина Василівна присіла на лавку і важко задихала. – Була у мене дочка, – несподівано почала вона, – Пом ер ла вона тільки, коли ще зовсім молодою була.

Їй всього-то двадцять років було. Чоловік мій довго хв орів і прекрасно розумів, що недовго йому залишилося. Він мені обіцяв, що якщо зустріне він там її, то пришле мені звісточку. Ось тільки не зрозумію, чому це він уві сні прийшов до неї, а не до мене.

Ми ж з нею ніколи не дружили навіть. Вимовивши все це, вона закрила очі і якийсь час сиділа, важко дихаючи. Ясна річ, що я її не чіпала, а просто стояла поруч.

– Але ж він все правильно зробив. Приснився б він мені, я б вирішила, що це просто моя свідомість видало бажане за дійсне. Я б засумнівалася, що він мені дійсно передав звісточку.

А так, через чужу жінку … Тим більше, вона нічого про нашу дочку не знала ніколи, – не відкриваючи очей, шепотіла вона. Потім, відкривши їх і подивившись на мене, вона сказала: – Значить, є там щось … на тому світі.

КІНЕЦЬ.