Алла Миколаївна, приємна освічена жінка, була дуже стурбована.

Її єдина дочка Інна у свої двадцять шість років була все ще одна.

-Я так переживаю, – говорила Алла Миколаївна найкращій подрузі, Катерині Іванівні. – Усі подружки Інни вийшли заміж, чи збираються, а Інна все одна. Їй зараз навіть сходити на дискотеку нема з ким. Та вона й не любить такого, більше вдома з книжкою сидить.

-Так, Інночка у тебе-дівчина розумна, вихована, домашня, таким важко знайти пару.

-Ось і я про те саме…

-Може, на роботі?

-Навряд чи. В інституті стільки хлопців було, а моя все вчилася! Так, диплом з відзнакою, але хлопців ще в інституті активніші дівчата «розібрали”.

А на роботі переважно жінки. А чоловіки, які є, давно одружені. Ну, скажи мені, де вихована, освічена дівчина в наш час собі пару знайде?

-В інтернеті…

-Ну хіба що…

…Але якось Катерина Іванівна застала подругу в хорошому настрої.

-Дочка сестри виходить заміж і запросила нас на весілля. Там буде молодь! Щоправда, більшість сімейні, але дружба – неодружений.

І Вірочка, наречена, запевнила, що він – хороший хлопець!

-А Інночка – дружка?

-Ні, дружка якась інша подруга нареченої…

-А в Інночки є вечірня сукня?

-Так, але вона зібралася йти в брючному костюмі. Він, бачте, досить ошатний!

Я їй кажу – Інно, люди повинні бачити в тобі гарну дівчину, а не строгу вчительку в окулярах.

У школі, воно-так, але на весіллі – категоричне ні!

-Але вона ж не вчителька!

-Саме так…

…Через тиждень подруги знову зустрілися.

-Як пройшло весілля?

-Катю, ти не повіриш! Спершу все було, як завжди. Інна таки з’явилася на весілля у брючному костюмі і в окулярах. Хоч би лінзи вдягла. Так ні! Усе матері аби всупереч!

Ну, і реакція звичайна, тобто ніяка. Дружба на неї навіть не глянув.

До певного часу все йшло, як має бути. Але потім ведучий вирішив зробити свій внесок і оголосив конкурс.

Дружба і дружка мали відповідати на запитання про молодят.

Ну там, де познайомилися, і як… Якщо не вгадав – взяв чарку біленької за здоров’я та щастя молодих.

Ті відмовлялися, але він наполіг.

Дружка знала майже все, а дружба уявлення не мав, коли у нареченої день народження, коли вони поцілувалися вперше, як звуть бабусю нареченої, яка улюблена страва у нареченого і скільки дітей планують молоді.

-Якби він усе це знав, я б почала турбуватися…

-П’ять! П’ять чарок! А потім цей ведучий, оголосив конкурс танцю.

Дружба став у пару з дружкою, решта хто з ким і заграла музика.

Хлопець вирішив виграти цей конкурс і підняв її на витягнутих руках…

-І що?

-Хлопця повело, але він тримав дівчину, яка верещала, до останнього. На підлозі опинились вони разом.

-Ого!

-Довкола крики, а тут моя Інночка:

-Спокійно. Я лікарка. Відійдіть.

Оглянула, вирішила про всяк випадок у лікарню відвезти.

А дружба тоді Інну й запримітив. Треба ж було такому статися, щоб роздивитися!

Наступного дня прийшов з величезним букетом! І, до речі, хлопець хороший і не гульбанить.

-А як зараз?

-Сьогодні в кіно йдуть…

-Може, щось і вийде?

-Не знаю. Але букет нареченої Інна таки спіймала!

КІНЕЦЬ.