Катя щойно закінчила роботу над звітом і із задоволенням пила свіжозаварену каву. Вона була задоволена – цього разу не було ніякого поспіху, ніякого форс-мажору, звіт треба було складати післязавтра, а в неї вже все готове.

“Можна буде ризикнути – попросити у шефа пару відгулів і зайнятися, нарешті, шопінгом”, – подумала Катя.

Вона давно вже планувала пройтися магазинами зі своєю подругою – Алісою – і підібрати собі щось нове до пляжного сезону.

До моря вона поїде цього разу не з чоловіком, а з тією ж Алісою. І відпочине на всі сто, тому що не переживатиме через те, що Віктор – її чоловік – не здатний пропустити жодної жінки, щоб не проводити її поглядом і не відпустити пару компліментів.

Віктор міг дуже добре грати роль вірного і дбайливого чоловіка, але варто йому опинитися поза увагою дружини, як він починав фліртувати з першою зустрічною дамою.

Каті вже не раз доводилося дізнаватися від приятельок про витівки свого чоловіка, але вона по-справжньому задумалася про розлучення з ним тільки зараз.

Вони прожили разом майже десять років, але насправді їх нічого не пов’язувало: спільних дітей у них не було, квартири у кожного були свої, Катя весь час працювала в одній і тій же фірмі, а Віктор половину з цих десяти років «шукав себе» , а якщо й працював, то всю зарплату спускав на відпочинок та розваги.

Проте заради справедливості треба сказати, що жадібним він не був: якщо у нього з’являлися гроші, він міг купити тижневий тур на двох і відвезти Катю в якусь екзотичну країну.

Ці «американські гірки» у стосунках сильно втомили жінку – у сорок п’ять років хотілося стабільності та надійності, а з Віктором це було нереально.

Катя поставила на стіл чашку, і в цей момент у двері кабінету постукали.

Увійшла незнайома жінка років тридцяти п’яти – струнка, симпатична, доглянута.

– Сідайте, – чемно запропонувала їй Катя. – Чим я можу вам допомогти?

– Я до вас з особистого питання, – почала жінка. – Справа в тому, що ми з Віктором зустрічаємося вже півроку, і він обіцяв мені, що розлучиться з вами. Але, як тільки він заводить цю розмову, з’ясовується, що вам потрібна його допомога, і ви не можете його відпустити. А я більше не можу чекати, бо мій чоловік, здається, почав щось здогадуватися.

– Вибачте, шановна, – зупинила її Катя. – А від мене ви чого хочете?

– Ви повинні самі подати на розлучення і не затримувати Віктора, – відповіла незнайомка.

– Чудово! – сказала Катя. – А як я йому поясню свої дії? Я не маю жодних відомостей про зради мого чоловіка. Чи ви дасте мені факти, щоб я могла хоч чимось аргументувати розрив? Хоча я припускаю, що ви все це вигадали. Чому я маю вам вірити?

– Я можу показати наші спільні фото на відпочинку, парочку навіть можу скинути. А ще я маю фотографії та скріни його листування з кількома жінками – вони писали йому, коли він кинув їх заради мене, – відповіла гостя.

– А ви, шановна, впевнені, що він так само не кине вас? Подивіться – Віктор не вірний мені, своїй дружині, він спілкувався до вас із жінками, яких потім покинув. Чому б йому і з вами не розлучитися, коли ви йому набридли? Віктор, на жаль, непостійний. Може, вам краще і спокійніше жити зі своїм чоловіком, а про зустрічі з Віктором згадувати, як про приємні моменти?

– Ось, я так і знала, що ви відмовлятимете мене, щоб він залишився з вами. Але у вас нічого не вийде – я боротимуся за Віктора – ми любимо один одного.

– Добре, – сказала Катя, якій саме в цю хвилину спала на думку чудова ідея. – Я подам на розлучення. Тільки ви скиньте мені фотографії та скріни, про які говорили.

– Я зроблю це протягом години. Як тільки Віктор буде вільний, я теж піду від чоловіка, і ми зможемо бути разом.

– Чекаю! – кинула Катя їй услід.

– Я сподіваюся на вас, – відповіла жінка, зачиняючи двері.

“Мабуть, мені треба випити ще філіжанку кави”, – подумала Катя.

Ситуація видалася їй фантастичною. Або ця дама дуже не розумна, або Віктор справді має силу, здатну зачарувати будь-яку жінку.

Випивши ще одну чашку кави, Катя зателефонувала до Аліси, і вони домовилися зустрітися після роботи.

Вислухавши Катю, подруга не здивувалася:

– А я тобі давно казала, що твій чоловік – той самий березневий кіт. Тільки у нього березень дванадцять раз на рік. Я взагалі не уявляю, як ти з ним стільки років прожила!

– Ти знаєш, Алісо, Віктор завжди казав, що легкий флірт необхідний йому для гарного настрою і не більше. Він запевняв мене, що жодна з цих жінок нічого для нього не означає, що він любить тільки мене.

– А ти й вуха розвісила! Цій жінці, яка до тебе сьогодні приходила, він, мабуть, те саме говорив. Моя тобі порада – викресли його зі свого життя, – порадила Аліса.

– Так, ти маєш рацію. Сьогоднішній візит переконав мене, що Віктор ніколи не заспокоїться – так і все життя зраджуватиме, – впевнено сказала Катя.

– А коли сили закінчаться, прийде до тебе – вірної дружини, щоб ти йому варила бульйони!

У цей момент пролунав звук доставленого повідомлення – це прийшли фотографії та скріни листування.

Катя та Аліса уважно вивчили отриману інформацію. Деякий час вони мовчали.

Потім Аліса сказала:

– Віктору сорок сім, цим дамам від тридцяти п’яти до сорока, а все, що ми зараз побачили, – якийсь дитячий садок: селфі з поцілунками, смайлики – квіточки, “моя рибка”, «моє сонечко». Прямо країна рожевих поні!

– Віктор, схоже, у всьому цьому купався, – сказала Катя. – Хоча мені він казав, що йому бракує у цьому нудному житті іноді казки, іноді – екстріму.

– Ну, що ж – можна додати Віктору екстриму – заодно і нудьгу розвіяти, – запропонувала Аліса.

– У мене навіть є непогана ідея, як це зробити, тільки спочатку я розлучусь, – повідомила Катя.

Через місяць Катя отримала розлучення, а чоловіки трьох «сонечок» – фотографії та скріни листування своїх дружин із Віктором. Телефон та посилання на соцмережі дон жуана теж були додані. Навряд чи Віктору після цього було нудно.

КІНЕЦЬ.