– Віддай іграшку Ганнусі, ти ж бачиш – вона плаче. Ти старша сестра і маєш завжди заступатися за молодшу. Невже ти така жадібна?

Такі слова від мами Катя чула змалку. Різниця між сестрами була лише 2 роки, але мама завжди їх так виховувала, розділяла старшу та молодшу.

– Мамо, але вона перша мене образила. Ти ж сама бачила. Чому я маю вибачатися, – питала Катя, але у відповідь знову чула – вона молодша, ти повинна за неї заступатися. Ганна, тільки-но усвідомила, що вона на особливому рахунку, відразу ж стала цим користуватися.

– Віддай свою ляльку мені чи я зараз заплачу, і мама все одно її подарує мені, – Ганна, вчепившись рукою за ногу ляльки, забрала іграшку у Каті. Та заперечливо хитала головою і ще міцніше притискала ляльку до себе. – Ну, тримайся, сама винна, – і Ганна почала голосно плакати.

Відразу з’являлася мама.

– Що у вас знову сталося? Катя, чому Ганна плаче? Ти її знову образила? Яке нестерпна дівчинка росте, ні хвилини спокою, – мама сердито дивилася на Катю. Ганна, заливаючись сльозами, скаржилася матері, що Катя забрала в неї ляльку і образила.

– Мамо, Ганна обманює. Я її не чіпала. Це вона хотіла забрати у мене мою улюблену ляльку, яку мені подарували на день народження.

– Катя розгублено переводила погляд із матері на сестру.

– Як не соромно, Катю, ти ще намовлятимеш тут на сестру. А ну віддай зараз ляльку і щоб я більше не чула плач Ганни, – мати взяла ляльку з рук Каті і віддала її Ганні. Та тріумфально подивилася на сестру. Катя від несправедливої образи ледве стримувалась, щоб не заплакати на очах у Ганни. Вона не знала чому, але вона не хотіла, щоб молодша сестра бачила її сльози.

Дівчатка росли. Катя намагалася розповідати матері про витівки сестри, але відразу виявлялася сама винною. Що ж ти не встежила за Ганною, казала мати. Катя не могла дочекатися, коли вона стане дорослою та зможе піти з родини. Вона вступила до інституту, але гуртожиток їй не дали.

Якось вона пішла відвідати подругу в лікарню, яка занедужала.

– Вибачте, а ви не підкажете, як пройти, – звернулася вона до симпатичного молодого лікаря біля реєстратури. Він глянув на Катю.

– А хочете, пройдемо разом, я йду в той бік. До речі, мене звуть Андрій.

Катя лише сором’язливо посміхнулась і кивнула головою. Вони почали зустрічатись. Додому Катя тепер поверталася пізно. Сестра зустрічала її словами: – А я сподівалася, що ти переїхала до свого коханця і більше мені не доведеться ділити кімнату з тобою.

– Не дочекаєшся, – втомлено відповіла Катя.

Якось Андрій зайшов за Катею до неї додому і познайомився з її молодшою сестрою Ганною. Мила дівчина, так сказав він потім Каті. А потім додав, – а під цією милою зовнішністю криється двоїста натура. Я відразу зрозумів, що твоя сестра вважає себе королевою, а тебе вважає своєю служницею.

Формулювання Андрія було вірним, але Каті не захотілося в цьому зізнаватись. Вона лише знизала плечима. – Ти розумієш, наша мама з дитинства їй вселяла, що вона центр нашої родини. Ганна не хоче нічого розуміти.

– Так, веселе в тебе було дитинство, але тепер ти під моїм захистом, – усміхнувся Андрій і обійняв дівчину. Вони ще не знали, що Андрій дуже сподобався Ганні, і вона вирішила відвести його у сестри.

Ганна вирішила спокусити його. Наступного дня вона прийшла до лікарні. Андрій провів її до оглядової і попросив почекати, а сам відразу звернувся до іншого спеціаліста. Повернувся він до оглядової з літнім черговим лікарем. Ганна, прийнявши звабливу позу, чекала. Яке ж було її здивування, коли замість Андрія до неї зайшов чоловік похилого віку і відразу приступив до огляду!

Розгублена Аня відразу ж сказала, що її терміново викликають додому, швидко привела себе до ладу і вибігла з кабінету. Такий був чудовий план, він би просто так не вислизнув від мене, доведеться вигадати щось новеньке, думала вона сама до себе.

Увечері вона поскаржилася мамі, що наречений Каті до неї залицяється, прямо проходу не дає.

– Коли заходить за Катею, то мені проходу не дає, користується будь-яким моментом, коли Катя виходить із кімнати. Мамочка, я тільки тобі зізналася, а він усе заперечуватиме.

Розгнівана мати одразу викликала Катю на розмову.

– Я тобі забороняю зустрічатися із цим Андрієм. Ти знаєш, що він робить за твоєю спиною? Він залицяється до твоєї рідної сестри! Ще раз побачу його у своєму будинку – виставлю. І тебе разом із ним. – Дорікала мати Катю.

Катя не знала, що й відповісти, але тут вона побачила, як єхидно посміхається сестра, ховаючись у куточку кухні. Катя зрозуміла, з чиєю подачею мама звинуватила Андрія. Вона вирішила поговорити із хлопцем.

– Що ти, кохана, у мене і в думках не було залицятися до твоєї сестри. Я тебе люблю. Ти ж пам’ятаєш, вона мені одразу не сподобалася. Я не люблю лицемірів. Вона приходила до мене начебто на огляд. Я попросив чергового лікаря, а він мені потім сказав, що Ганна як тільки його побачила, то одразу вибігла з кабінету, – виправдовувався Андрій.

Переконавшись у невинності нареченого, Катя вирішила притиснути сестрицю до стіни. – Я знаю, що ти вигадала цей обман про Андрія. Цікаво навіщо? – запитала Катя Ганну.

– А ось навіщо. Ти негайно скажеш Андрію, що ти його більше не любиш і розлучаєшся з ним. Андрій буде моїм, і я все зроблю, щоб роздобути його. Ти мене знаєш. Я піду на все, тож тобі краще віддати його мені відразу. Я завжди отримую те, що хочу. Хочеш ще раз у тому переконатись? – І Ганна, нахабно посміхаючись, почала диктувати свої умови. – Роби, як я кажу, інакше я зроблю так, що його виставлять із лікарні за його залицяння до пацієнток.

Катя спокійно вислухала Ганну, посміхнулася і сказала: – Свої “хотілки” ти можеш залишити при собі. Більше ти не отримаєш нічого з того, що належить мені, навіть шматка хліба з моїх рук. Дивися, ти сама напросилася. – І Катя дістала з сумочки диктофон, що працює, на якому були записані всі плани Ганни. – Не смій псувати життя мені й Андрію! І мама нехай послухає, довідається яка ти.

Після її слів сестру перекосило.

Катя зібрала речі та поїхала до Андрія на орендовану квартиру. За кілька місяців вони одружилися. Мати та сестра на весілля не прийшли.