Микола Катю запросив у гості до батьків. Катя хвилювалася, але ця процедура була неминуча, відмовлятися було безглуздо. Катя з Миколою збиралися одружитися.

– Не хвилюйся, батьки у мене хороші. Мама, правда, трохи дивна. Це ти помітиш одразу, але ж ми з ними не збираємося жити. Проте батько в мене веселий. Ти йому сподобаєшся, – напускав таємничості Микола.

Від чого Катя ще більше переживала йти:

– Дивна? Це як? Може, це мені треба заздалегідь знати? Розкажи.

– Сама побачиш, – сміючись відповів, Микола зберігаючи інтригу.

У призначену годину молодята стояли на порозі квартири батьків Миколи. Мати Миколи привітно та посміхаючись прийняла Катю. Батько багато жартував, тому напруженість спала. Коли батьки вийшли з кімнати, Катя спитала Миколу:

– У вас завжди така ідеальна чистота? Чи це на честь мого візиту?

– Помітила? – засміявся Микола. – Завжди. Це у моєї мами пунктик такий – чистота у всьому. Ось про це я тобі й казав. Вона спати не ляже, поки в квартирі не залишиться жодної порошинки. А в іншому вона класна, ось побачиш.

– Аби з мене такої чистоти не просила, – сумно відповіла Катя.

– Не переживай, прорвемося, – заспокоював Микола.

Катя не була нечепурою, але… Мама у Каті – шиє, вишиває, щось майструє. І в їхньому будинку існує поняття – творчий безлад. Коли процес створення чергового «шедевра» у розпалі, то порядку в будинку немає. Мамі просто ніколи заправляти ліжко або мити посуд, не кажучи вже про те, що всюди тканина, нитки та інструменти. Коли Катя підросла, то, звичайно, мила посуд та прибирала будинок, але часто чула від мами: «Катю, не метушися. Не збивай робочого настрою».

За те, коли роботу закінчено, в будинку починається генеральне прибирання. Катя любила ці дні, робота кипіла. В результаті будинок блищав. Потім залишалося лише підтримувати лад до наступної творчої роботи мами. Але в сім’ї Катя ніколи приберання не було на першому місці. Прибралися — добре, ніколи прибиратися — нічого страшного. Не спати і не їсти заради ідеального порядку в сім’ї Каті ніхто не стане.

Микола з Катею одружилися. Потрібно було звикати жити за пропонованих обставин.

У перший несподіваний візит свекрухи відбувся «урок»:

– Катю, звикай одразу до порядку. Ну чому ти одразу не помила посуд? Не можна так.

Катя промовчала, але коли свекруха пішла, вона плакала: «Може, даремно ти одружився зі мною. Тобі треба дружину під стать твоєї мами. Я постійно бігати з ганчіркою не збираюся».

Тоді Микола з’їздив до батьків, поговорив із ними. З того часу, ось вже десять років, свекруха жодного разу не застала невістку в безладі. А секрет виявився простим. Як тільки свекруха збирається в гості до сина з невісткою, Каті надходить повідомлення про це від свекра.

Безлад швидко прибирається, а свекруха зустрічає завжди усміхнена невістка.

КІНЕЦЬ.