Катя прокинулася в маленькій кімнатці, яку свекруха виділила молодій сім’ї. Зирнула на будильник. Звичайно, Андрій вже пішов. Чоловік не будив Катю, останнім часом вона почувала себе не дуже добре. Він тихо збирався, пив чай ​​на кухні і йшов на роботу. Свекруха була незадоволена:

– Ось лінива! Ні, щоб чоловіка розбудити, на роботу провести, так валяється до обіду!

Каті прикро було чути таке! Так, вона часто не чула, як йшов чоловік, але вставав він рано, і завжди казав дружині, що нема чого їй підніматися в таку рань:

– Що я, бутерброд собі не зроблю чи що?

Обід чоловікові на роботу Катя завжди збирала заздалегідь, складала у контейнер. І не спала до обіду. Коли чоловіка не було вдома, вона намагалася не виходити з кімнати.

Після весілля вона розраховувала, що вони з чоловіком поживуть у її батьків, але на подив Каті, мама різко висловилася з цього приводу:

– Ти тепер заміжня жінка і жити маєш у чоловіка. Ще не вистачало, що він ходитиме по квартирі у спідній білизні. Ні ні! Якщо не хочеш жити в сім’ї чоловіка, то винаймайте житло або беріть іпотеку!

Знімати житло молоді не планували, гроші за оренду платити не маленькі, тоді вони ніколи не накопичать на початковий внесок. Довелося Каті переїхати до батьків Андрія, де жінку зустріли не дуже привітно. Бурхливе невдоволення виявила сестра Андрія, Марина:

– Нам і так місця замало, і вони ще приїхали!

Батьки чоловіка та молодша сестра жили втрьох у чотирикімнатній квартирі, Андрій винаймав кімнату, і Катя невдовзі зрозуміла, чому! Всю увагу батьків приділяли улюбленій донечці, крім неї для матері не існувало нікого.

Із батьком у Андрія стосунки не склалися, простіше кажучи, втік він після народження сина дуже швидко, але не від сина втік, а від дружини. На прощання сказав:

– Я міг би зрозуміти твою поведінку, якби тобі було років сімдесят, але тобі немає і двадцяти, а бурчиш ти, як стара. Все тобі не так, я вже голос твій чути не можу!

Валентина залишилася одна із сином, розписані з батьком Андрія вони не були і її невдовзі попросили звільнити кімнату у гуртожитку, де вона жила. Довелося їхати до батьків, які не дуже зраділи поверненню доньки, як висловилася мама “з приплодом”. Мама з дочкою погано ладнали, характери схожі, щодня скандали, але куди подітися?

Батько Андрія більше у житті Валентини не з’являвся, сина вона виховувала одна. Сестра народилася, коли Андрію було дванадцять, але знову ж таки, завдяки характеру Валі, утримати батька дитини їй не вдалося! Батьки невдовзі пішли один за одним у найкращий світ.

Коли Валя вже й не сподівалася вийти заміж, до них на фабрику влаштувався слюсарем Іван. Немолодий, самотній чоловік, нічим не примітний, але негулящий, тихий. І Валя вирішила, що це її єдиний шанс – очима поплескала, кілька разів пиріжками, як би ненароком почастувала, в кіно не відмовилася сходити! І готово!

Іван, не розпещений жіночою увагою, потрапив у тенета і незабаром переїхав до Валентини. Зіграли скромне весілля. Через якийсь час дружина показала свій істинний характер, з падчеркою стосунки були натягнуті, а ось до Андрія чоловік прикипів усім серцем. Заради нього терпів характер Валентини, примхи падчериці. Та й куди йому подітися, не в гуртожиток повертатися!

З усієї рідні тільки старенька мама в селі. Так жив тихо, не маючи права голосу, як чужий. Якби не Андрій, зовсім погано було б Іванові, але хлопчина ріс чуйним, до вітчима ставився, як до батька. Коли молоді приїхали до матері, Івану дуже шкода було Катю, але встати на її бік він не міг, тільки коли дружини і падчерки не було вдома, іноді розмовляв з невісткою, намагався допомогти.

Катя намагалася рідше траплятися на очі свекрусі та золовці, займалася господарством, але ніколи не могла їм догодити. Ось і сьогодні! Катя вирішила приготувати до приходу чоловіка пиріжки з капустою, дуже любив він їх. Поставила тушкувати капусту, і коли по кухні поплив апетитний запах, пролунав голосний голос Марини.

– Мамо, чим це так жахливо пахне? Знову ця свої пиріжки затіяла? Дихати нічим, весь будинок капустою пахне!

Все, що не робила Катя, було для золовки погано! Готує не так, прати почала саме тоді, коли Марині терміново потрібна ванна кімната. У той же час це не заважало їй “пригощатися” пиріжками, так що Андрію залишалося зовсім небагато. Катерина не любила скаржитися чоловікові, вона розуміла, що Андрій все робить для того, щоб заробити.

Мовчки терпіла всі нападки і мріяла про те, як вони куплять своє житло і з’їдуть із ненависного будинку. Залишалося назбирати зовсім небагато, але, як виявилося, свекруха мала свої плани на їх заощадження.

Одного дня Андрій прийшов з роботи і почув, як мама з сестрою щось бурхливо обговорюють. Сестра злилася, а мама пошепки їй говорила:

– Почекай, доню, зараз я йому скажу!

Що і кому скаже, Андрій дізнався за кілька хвилин. Мама прийшла на кухню, сіла навпроти Андрія та почала здалеку! Мовляв, сестра така нещасна, їй треба розвіятися, відпочити. Але грошей не вистачає. Андрій мовчки слухав, не заперечуючи, і тоді мама пішла в наступ!

– Синку, ти маєш допомогти сестрі! У вас є гроші, треба сестру відправити на море, їй необхідна зміна обстановки, відпочинок!

– Від чого так Марина втомилася? Наскільки я знаю, вона звільнилася з роботи півроку тому, відтоді й відпочиває.

– Як ти можеш так байдуже ставитися до сестри?

– Мамо, ти ж знаєш, що ми збираємо на перший внесок, інших грошей у нас немає, ці я витратити не можу!

– Марина поверне вам гроші!

– Як, якщо вона не працює?

– Нічого страшного, купите квартиру трохи пізніше, місця багато, поживете поки що у нас!

– Через те, що у нас багато місця, ти нам виділила найменшу кімнату? Ні, мамо, ці гроші нам на квартиру, тим більше, у нас скоро буде дитина.

Це стало неприємною звісткою для Валентини! Живуть тут, місце займають, ще й дитина буде. Але їй зараз потрібно було добитися грошей від сина, тому, притримавши емоції, вона продовжувала:

– Тим більше, куди вам поспішати? Я і з дитиною допоможу, що Катя буде одна з нею робити, ти на роботі. А тут я і Марина!

– Мамо, це питання закрите! Якщо Марині потрібні гроші, нехай вона їх заробить, квартирні гроші я їй не віддам!

Валентина перейшла на крик:

– Ми вас пустили у квартиру, цю терпимо тут!

– Ця, як ти говориш, моя дружина, а я твій рідний син!

– Ти маєш дати грошей сестрі!

– Я нічого їй не винен, у мене своя сім’я!

– Ах так! Значить, збирай свою сім’ю і забирайтеся з квартири. Або ти даси гроші сестрі, або геть звідси!

– Добре, мамо, я тебе почув!

Катя та Андрій зібрали речі і за дві години приїхали до кращого друга Андрія.

– Вибач, брате! Ми тебе надовго обмежимо, через пару днів у мене вихідний, я що-небудь придумаю!

– Не бери в голову, живіть, скільки знадобиться, одна кімната в мене все одно пустує!

Минуло кілька днів. Якщо чесно, то Валентина не думала, що син піде з дому, вона злилася на дочку. Андрій оплачував більшу частину комунальних витрат, давав трохи грошей матері, а зараз що? Через капризи доньки, вона залишилася без грошей. Тепер усе лягло на її плечі.

Ще й чоловік став якийсь небалакучий, і раніше балакуном не був, а зараз зовсім затих. Подивиться тільки інколи так, що душу перевертає. Іван вже не міг жити у постійних скандалах! От і невістку з сином вижили дві шалені жінки! Хоч якась віддушина була, а зараз зовсім погано.

Іван прийняв непросте рішення! Одного дня, увечері, у квартиру, де жили Андрій та Катя, постукали. Андрій тільки-но прийшов з роботи, вечеряв. Катя відчинила двері.

– Пустиш, доню?

– Звичайно, Іван Петрович, проходьте! Сідайте вечеряти з нами!

– А ти знаєш, не відмовлюсь! І поговоримо заразом, справа в мене до вас.

Після вечері Іван сказав:

– Сину, ти знаєш, що я довго терпів твою матір, тільки ти мені був утіхою на старості років. І Катю полюбив, як дочку. Після вашого від’їзду зовсім у хаті невмоготу стало, одні крики та скандали. Втомився я! За два місяці мені на пенсію. Вирішив я поїхати до мами.

Мама дуже старенька, важко їй одній. Є в мене деякі  заощадження, хочу вам їх віддати, що вам по чужих кутах маятися! А може, хочете, поїдемо зі мною до села, будинок купите або в маминому житимете, мама у мене хороша, ви її полюбите.

Катя пам’ятала маленьку, тиху стареньку, яка приїжджала на весілля до Андрія, але довго не затрималася. Зараз Катя не могла повірити в те, що говорив свекр. Невже вони зможуть купити своє житло? Андрій встав, обійняв Івана:

– Дякую, батьку! Дуже я тобі вдячний! А щодо села, ми подумаємо, правда, Катю?

Катя мовчки кивнула, витираючи сльози, що набігли.

– Добре! Пішов я. Протримаюся як-небудь пару місяців, а ви поки що думайте! Дід із мене вийде чудовий!

– Я знаю, батьку, обов’язково подумаємо! Тримайся, недовго залишилося, якщо що, до нас частіше приходь, тобі завжди раді.

Через кілька місяців, Іван вийшов на пенсію та поїхав в село. Валентина була дуже зла на чоловіка, намагалася утримати його, дорікаючи в “зраді”, але вперше в житті Іван підняв голос на дружину, та так, що та довго не могла прийти до тями.

Катя з Андрійом скоро приїдуть до нього в село, вирішили, що подивляться, якщо сподобається, залишаться. Іван був упевнений, що приживуться діти разом із ним, а він допоможе всім, чим зможе.