Катерина повернулася додому та виявила, що її квартира майже порожня. Її чоловік, Костянтин, забрав майже все, включаючи меблі та побутову техніку.

Вражена, вона зателефонувала йому і дізналася, що він пішов від неї до іншої жінки.

– Ти мені набридла, – холодно засміявся Костянтин телефоном, – Ти мені не підходиш.

– А як же наші діти? У нас тепер порожня квартира, – здивовано спитала Катерина.

– Мені байдуже, – зневажливо відповів Костянтин і завершив розмову. Катерина була спустошена.

Мало того, що чоловік, з яким вони були у шлюбі 10 років, зрадив її, то ще й кинув на волю долі з іnотекою та двома дітьми. Свекри, дізнавшись про розставання, зреклися її і онуків.

– Якщо Костянтин не з тобою, ми не допомагатимемо, – заявили вони.

Минуло три роки, і Катерині вдалося заново збудувати своє життя без жодної підтримки. Вона вже майже забула про Костянтина та його родину, коли несподівано зателефонувала його мама, Ольга Василівна.

– Твій колишній чоловік хворий. Доглядай його, – зажадала Ольга.

– Навіщо? У нього нова дружина, чи ви самі можете за ним доглядати, – запропонувала Катерина.

– Вона від нього пішла, – повідомила Ольга.

– Тоді я співчуваю, але він ваш син, а не мій, –твердо відповіла Катерина. Ольга спробувала вразити Катерину, згадавши про їхніх дітей, але Катерина залишилася непохитною.

– Він не думав про дітей, коли йшов, то чому я повинна піклуватися про нього зараз? – відповіла вона.

Розмова закінчилася тим, що Ольга поклала слухавку. Спочатку вона взяла Костянтина до себе, але незабаром перевела його до спеціалізованої установи, не впоравшись з доглядом.

Катерина дізналася, що Ольга скаржилася на нездатність доглядати Костянтина, пропонуючи Катерині забрати його назад.

Але Катерина, переживши зраду і поневіряння, залишилася твердою у своєму рішенні.

КІНЕЦЬ.