Вперше за багато років сімейного життя Катерина на восьме березня була одна.

Дочка Марина із зятем Петром поїхали кудись у відпустку.

Чоловік Микола не встиг повернутися з відрядження – його затримали якісь невідкладні справи.

Найкраща ж подруга Ольга з кимось святкувала.

Все було передбачувано, крім того, що Ольга знайшла з ким відсвяткувати.

З Ольгою вони дружили зі школи. Можна сказати, все життя разом. Усе пережили вдвох – і лиха, і радості.

Ользі якось одразу не пощастило з чоловіками. Був у неї в молодості хлопець, але дізнавшись про вагітність Ольги, втік кудись у невідомому напрямку.

Ольга народила сина. Катерина тоді тільки вийшла заміж за Максима. Вони допомагали Ользі як могли.

Потім у Ольги ще були чоловіки, але до весілля так жодного разу не дійшло. Ось уже років п’ять у Ольги був чоловік, і він був одружений.

Вона не любила про нього розповідати, та Катерина не дуже й хотіла знати.

Як то кажуть: менше знаєш, краще спиш.

Чоловік цей усі свята відзначав із сім’єю, а Ольга – із родиною Катерини. Так давно повелося і було незмінно. Тільки сьогодні вона з кимось святкувала.

Мабуть знайшла собі іншого чоловіка…

…Варто було тільки згадати про Ольгу, як вона тут же подзвонила і веселим голосом майже прокричала у слухавку:

– Катрусю, зі святом! Я до тебе прямо зараз приїду із подарунком!

– Ну приїдь, – здивовано відповіла Катерина. – А що за подаруночок?

– А-а-а, це сюрприз! – сказала Ольга. – Все, таксі приїхало, чекай…

…Через пів години Ольга вже стояла на порозі квартири Катерини.

– Ой, от же ж, а подарунок я в таксі залишила! – сказала вона. – Може, ще не поїхав, зараз збігаю.

Ольга розвернулася і Катерина ахнула від несподіванки.

Та ледь втрималася за одвірок дверей!

– Куди ти?! – гукнула Катерина. – Подзвонимо оператору, він скаже, де твою згубу забрати.

Катерина завела Ольгу у квартиру й зачинила двері.
– Де ти так гульбанила? – запитала Катерина. – Вперше бачу тебе такою.

– А-а-а, – Ольга сиділа на стільці і загадково посміхалася. – Я перший раз святкую з коханим чоловіком.

– Невже він покинув свою сім’ю?! – здивувалася Катерина.

– Ні, не покинув, але ти знаєш, я, напевно, вже й не хочу, щоб він ішов із сім’ї, – сумно сказала Ольга.

– Тобі чаю налити? У мене тортик є, тільки їсти його нема з ким, – усміхнулася Катерина.

– Ні, тортик не хочу, – зморщила ніс Ольга. – А ігристого в тебе нема?

– Та тобі вже достатньо.

– Ти мене не розумієш. Я сьогодні щаслива – він залишився на свято у мене! – Ольга гордо підняла палець догори.

Катерина підхопила подругу і повела на диван.

Накриваючи Ольгу пледом, вона сумно сказала:

– Спи давай. А я сьогодні одна. І невідомо коли чоловік приїде…

Ольга аж стрепенулася. Вона різко сіла й сказала:

– Чому ж невідомо? Він завтра приїде.

– А ти звідки знаєш? – здивувалася Катерина.

Ольга знову лягла на подушку і, засинаючи, сказала:

– Так, він у мене спить… Ми з ним уже п’ять років спимо…

– Оце так сюрприз на восьме березня! – обімліла Катерина, але Ольга її вже не чула, вона міцно спала.

Звичайно, хотілося взяти Ольгу і виставити у під’їзд. Але що це дасть?

Катерина всю ніч ходила по квартирі й вирішувала, як вчинити.

Хотілося все трощити, речі чоловіка викинути з квартири.

Багато чого хотілося, але до ранку вона покидала одяг чоловіка у валізу й чекала, коли прокинеться подруга.

– Катю, дай води попити, – почувся голос Ольги.

– Вдома попʼєш. Забирайся. Таксі сама замовиш?

– Ти чого така зла? Ти все знаєш? Звідки? – раптом зрозуміла Ольга.

– Забула? Так, треба менше гульбанити. Ти ж сама й розповіла, – посміхнулася Катерина.

– От я недолуга… Катрусю, пробач мені, я зовсім не хочу, щоб твоя родина розвалилася, – плаксивим голосом промимрила Ольга.

– Іди й речі його забери. Бачити не хочу ні тебе, ні його! – Катерина вказала на двері.

Чоловік, звісно, потім каявся, вибачався, але розлучення відбулося.

А через рік після розлучення зі зрадником Миколою Катерина познайомилася з Андрієм. Вони покохали один одного і невдовзі одружилися.

Микола ж так і не жив з Ольгою, потім вони взагалі перестали спілкуватися і він залишився сам…

КІНЕЦЬ.