Щотижня Карина помічала, що рівень парфумів у її пляшці зменшується швидше, ніж зазвичай. Вона була здивована, адже користувалася ними вкрай економно, намагаючись розтягнути задоволення якомога довше.

Одного ранку, готуючись до роботи, Карина вловила знайомий запах. Вона поспішила до туалетного столика і помітила, як Агата, літня нянька її дітей, рясно бризнулася її парфумами.

– Агато, що ви робите? – не приховуючи свого подиву, спитала Карина.

Нянька на мить завмерла, немов спіймана на місці злочину, і почервоніла. – Вибачте, Карино, мені так сподобався цей запах. Я думала, що ви не помітите…

Карина була здивована, але зрозуміла, що перед нею старенька, яка, можливо, просто хотіла відчути себе молодшою і жіночнішою.

– Агато, я розумію, що парфуми можуть додати впевненості, але це не означає, що можна просто брати чужі речі без дозволу, – сказала Карина, намагаючись зберегти спокій.

– Мені так соромно перед вами, – гірко промовила Агата.

– Я просто… коли була молодою, у мене були свої фірмові парфуми, і я почувала себе королевою.

Але тепер я рідко дозволяю собі такі розкоші. Карина зітхнула. – Розумію. Бажаєте, я допоможу вам підібрати свій аромат? Так, щоб він наголошував саме на вашій індивідуальності.

Агата посміхнулася.

– Ви справді зробите для мене таке?

– Звичайно. Всі ми заслуговуємо на трохи розкоші, – усміхнулася Карина. Так дві жінки, незважаючи на різницю у віці та статусі, стали ближче одна до одної, зрозумівши, що у кожної свої маленькі слабкості та бажання. Але іноді варто просто ділитися ними, щоб зрозуміти, пробачити та прийняти.

КІНЕЦЬ.